ВПВС в постанові від 10.11.2022 у справі № 9901/355/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107533714 виклала свою позицію щодо можливих обставин, які дають ВРП підстави для висновку не пропонувати Президентові України призначити особу на посаду судді.
Було зазначено, що порядок добору кандидатів на посаду судді - це складний, поетапний, тривалий процес відбору високопрофесійних та високоморальних (гідних) кваліфікованих кандидатів на посаду суддів не лише відповідно до національного законодавства, але й міжнародних стандартів.
Вкотре при розгляді такої категорії спорів було наголошено, що ВККС і ВРП у межах своєї компетентності мають безпосередньо виявити не лише належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, а також особисті, моральні якості кандидата.
ВПВС підкреслила, що ВРП може заново оцінити кандидата на посаду судді та дійти іншого висновку, ніж ВККС, за наявності вагомих підстав, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики.
Зокрема, такими підставами ВПВС визначила будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимось певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади.
Велика Палата слово «еталонним» взяла в лапки, підкреслюючи його умовне значення, оскільки певного еталону, детально виписаного правила поведінки людини не існує. В кожному конкретному випадку оцінка відповідності критерію доброчесності буде залежати від ряду обставин, які обумовлювали відповідну поведінку особи, характеризуючи кандидата.
Було зауважено, що такі еталони доброчесності формуються в суспільстві під впливом певних факторів, «які не відповідають неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, не схвалюються на колективно підсвідомому рівні більшістю суспільства, практична реалізація яких (доброчесності чи професійної етики) забезпечується громадським осудом».
Отже, само суспільство (громада) формує у своїх членів певні уявлення на ментальному, підсвідомому рівні щодо необхідності дотримання ними неписаних норм доброчесної поведінки.
На сьогодні «зелене світло» проходження одного з чергових етапів добору кандидатів на посаду судді щодо їх відповідності критеріям доброчесності «вмикає», насамперед, Громадська рада доброчесності як законодавчо визначений допоміжний орган ВККС, висновки якого є обовʼязковими для врахування.
Разом з тим це не означає, що інша громадськість, зокрема професійна юридична спільнота, не може давати відповідну характеристику бажаючим носити суддівську мантію, як ознаку їх достойності здійснення владних повноважень. Адже для цього потрібно лише надати оцінку такій особі через призму певних факторів, явищ, подій об`єктивної дійсності, до яких він дотичний, в межах існуючої у суспільстві системі уявлень про те, що підпадає під громадський осуд.
Звичайно, така оцінка (характеристика) кандидата не буде зобовʼязувати ні ВККС, ні ВРП, проте:
- викладені у ній фактори, явища, події об`єктивної дійсності підлягають врахуванню цими органами;
- участь юридичної спільноти як частини громадянського суспільства буде лише сприяти виробленню досконалих «еталонів» доброчесності для будь-яких юридичних професій;
- вагомість професії юриста у суспільстві лише зросте.
Варто придивитися до досвіду інших розвинутих країн, в яких активну участь у доборі кандидатів на посаду судді приймають професійні обʼєднання юристів, здійснюючи оцінку на предмет відповідності неписаним еталонам доброчесності.
Зокрема, Американська асоціація адвокатів (American Bar Association, скорочено АВА) оцінює кандидатури на пост федеральних суддів. Загальновідомо, що практично всі судді в США є колишніми адвокатами.
Українським законодавством для адвокатів, на відміну від прокурорів та інших юридичних професій, теж більш широко відкриті двері для участі в конкурсі на зайняття посади судді (відразу у 2 та 3 інстанціях).
Тому чому б не запозичити Національній асоціації адвокатів України відповідну практику активної участі у формуванні доброчесного суддівського корпусу, адже, як відзначила ВПВС, «ВРП відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких об`єктивно спроможних підстав для відмови внести Президентові України подання призначити кандидата на посаду судді».
“Такими обставинами можуть бути й поведінка кандидата як учасника судового процесу, зокрема як адвоката, свідка тощо, і користування таким учасником процесу своїми процесуальними правами та обов`язками”.
Хто як не Національна асоціація адвокатів України найбільш спроможна надати обʼєктивну оцінку майбутньому носію суддівської мантії, якщо він до цього займався адвокатською діяльністю, оцінюючи його, як і АВА за певними критеріями, в тому числі доброчесності та моральних якостей.
В американській історії добору суддів були різні випадки, коли АВА відхиляла кандидатуру зважаючи на своє бачення еталону судді. Наприклад, вважала, що кандидат є "упереджений і йому бракує відкритості сприйняття", зважаючи на результати проведеного опитування його колег та аналізу його публічних висловлювань.
Такий підхід у вивченні характеру кандидата на посаду судді відповідає п. 21 Канонів судової етики США, де вказано: ”Правосуддя не повинно відправлятись особами, які за своїм характером несумісні з цією посадою”.
Також, на думку АВА, для заняття посади судді необхідно мати 12 років стажу в галузі права та досвід участі в судових розглядах, а тому рідко можна знайти у США суддю, молодшого за 40 років.
Прискіпливий процес добору кандидатів на посаду судді за критеріями доброчесності та моральних якостей існує і в інших країнах. Наприклад, відносно недавно у Великобританії розлучення перестало бути перешкодою для призначення на посаду судді. Однак, якщо причиною розлучення було погане ставлення кандидата до членів сім’ї, або шлюборозлучний процес ще не завершений, або з моменту розлучення не пройшов достатній період часу – призначення не можливе.
Вивчаються будь-які випадки життя кандидата, які мають системний характер або свідчать про аморальну поведінку (в одному випадку перешкодою у призначенні було те, що кандидата бачили часто в барі, розташованому поруч з будівлею суду).
Наслідки такого прискіпливого добору кандидатів на посаду судді у цих країнах мають подальше перетворення у велику довіру, пошану до суддів, яка порівнюється з проявом патріотизму.
Тому ВПВС звертає увагу, що «саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому».
Зазвичай формування високих етичних стандартів поведінки судді/кандидата на посаду судді, заведених на підсвідомість, відбувається поступово, за результатами діяльності не одного покоління правників. Проте темпи будуть більш швидкими, якщо участь у доборі суддів буде брати професійна юридична спільнота, яка зацікавлена у відправленні якісного правосуддя.
ВПВС в зазначеній вищі постанові від 10.11.2022 у справі № 9901/355/21 дійшла висновку, що ВРП вправі використовувати будь-які факти, з будь-яких джерел, які характеризують кандидата на посаду судді.
У цій справі обґрунтований сумнів ВРП щодо відповідності особи критеріям доброчесності виник у звʼязку з тим, що кандидат на посаду судді надав негативні відповіді на питання «…Чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа)».
Однак, як установила ВРП, факт порушення кримінальної справи проти особи кандидата мав місце, хоча й це було предметом судового розгляду, за наслідками якого було констатовано відсутність підстав для порушення кримінальної справи та скасовано відповідну постанову слідчого.
Суд першої інстанції вважав, що негативна відповідь позивача на таке запитання анкети у світлі описаних обставин не давала ВРП підстав стверджувати, що позивач мав умисел приховати певну інформацію для отримання переваг під час конкурсу.
ВПВС не погодилась з таким висновком ВС, зазначивши, що ВРП має власну оцінку інформації про кандидата на посаду судді та його морально-етичну поведінку «під дією (тягарем) відповідальності за формування суддівського корпусу», що зумовлює «більш широкі, інколи суб`єктивно обумовлені, менш обтяжені межами розсуду (дискреції) повноваження у прийнятті рішення».
З огляду на це ВПВС дійшла висновку, що у ВРП були обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які проявилися в наданні недостовірної інформації про існування факту порушення стосовно нього кримінальної справи.
Отже, судова практика ВПВС свідчить про те, що в процесі добору кандидатів на посаду судді ВРП має свою дискреційну точку зору в наданні оцінки їх доброчесності, моральним якостям, використовуючи будь-які факти, з будь-яких джерел, які характеризують кандидата на посаду судді. Важливо лише, щоб «ці обставини були справжніми, не викликали сумнів у їх достовірності».
Зважаючи на зазначену вище судову та світову практику можна дійти висновку, що Національній асоціації адвокатів України не можна залишатися осторонь процесу формування суддівського корпусу, а виробити колективним розумом як форму участі у такому процесі, так і критерії, напрямки здійснення такої діяльності. Наприклад, надання своїх висновків, рекомендацій, тощо до ВККС чи ВРП для врахування відповідних фактичних даних про кандидата на посаду судді, на підставі яких вони були складені.
Особливо це стосується випадків участі її членів (діючих адвокатів) у процесі добору кандидатів на посаду судді. Заборон на таку діяльність немає. Навпаки, вона буде лише сприяти підвищенню статусу професійного захисника як у суспільному житті країни, так і в становленні правової держави.
