Органом досудового розслідування особа обвинувачувався у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданого їм службового становища.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року особу визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що вчиненні кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується.
Суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку, дослідивши надані докази, дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази є недопустимим, оскільки доводять те, що правоохоронні органи штучно створили ситуацію, не обмежились пасивним її розслідуванням, а з метою створення злочину та отримання доказів на підтвердження його вчинення, впливали на особу, схиляючи його до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, тобто вдались до провокації.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Місцеві суди дійшли висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, що саме від обвинуваченого першим поступила пропозиція на підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданого їм службового становища, а також у вчиненні незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується й з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сторона обвинувачення не надала жодних даних про те, яким чином від обвинуваченого поступила пропозиція свідкам на підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданого їм службового становища, якими саме діями він сформував у них хибне уявлення про те, що лише за умови надання неправомірної вигоди буде змінена кваліфікація та призначене судом покарання свідку, не пов`язане з реальним позбавленням волі, з огляду на протилежні показання самих свідків, що саме оперативними працівниками СБУ координувались їх дії, саме свідок був зацікавлений у спілкуванні з обвинуваченим, який уникав такого спілкування.
З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов логічного висновку про те, що під час судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, висунуте особі обвинувачення в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, не знайшло свого підтвердження. Достатніх доказів вчинення особі інкримінованих кримінальних правопорушень сторона обвинувачення не надала, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів висновує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, суди попередніх інстанції вірно встановили про активні дії правоохоронних органів, шляхом систематичного спілкування зі свідком (заявником) задовго до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з приводу підбурення на спілкування з обвинуваченим, спонукали свідка бути ініціатором розмов та координували його дії з приводу підбурення на вчинення інкримінованих злочинів. Жодних даних про те, що ініціатором розмов був обвинувачений матеріали кримінального провадження не містять. Дані обставини також підтвердив свідок (заявник) під час судового засідання в суді першої інстанції та зазначив про тиск з боку правоохоронних органів з приводу даних показань в суді, наслідком чого став відвід прокурору, який був задоволений місцевим судом. Отже, з урахуванням зазначеного, виправданий не вчинив би інкриміновані злочини без активного втручання з боку правоохоронних органів.
Постанова ККС ВС у справі № 686/28457/21 від 23 липня 2026 року.
