Дискусія про доцільність перегляду довгих та довічних строків ув’язнення зазвичай супроводжується страхом: «А що, як звільнений знову вчинить тяжкий злочин?» Цей аргумент десятиліттями гальмував розвиток гуманітарних реформ у пенітенціарній системі. Проте статистика з різних юрисдикцій — від Луїзіани й Каліфорнії до Філадельфії та Великої Британії — показує протилежне: люди, які відбули у в’язниці понад 20 років і виходять у зрілому віці після ретельного відбору, практично не становлять загрози для суспільства. Рівень повторних злочинів у цій групі коливається в межах 0–3% за три роки, що радикально відрізняється від загальнонаціональних показників рецидиву.
Ці дані змушують переосмислити не лише ефективність довічного покарання, а й базові принципи кримінальної політики: чи справді суспільна безпека залежить від безстрокового утримання людей у тюрмах, чи, навпаки, від виваженого підходу до звільнення та соціальної підтримки тих, хто вже відбув більшу частину життя за ґратами.
Дані з різних юрисдикцій збігаються: серед людей, звільнених після дуже тривалих строків (20 років і більше) — особливо довічників, які виходять за рішенням ради з умовно-дострокового звільнення (УДЗ) у зрілому віці, — рівень рецидиву надзвичайно низький і непорівнянний із типовими показниками серед усіх звільнених із в’язниць. Найнадійніші масиви даних (Луїзіана, Каліфорнія, Філадельфія для «juvenile lifers») показують від ~0–3% нових засуджень за 3 роки спостереження і нульовий або майже нульовий рівень нових тяжких насильницьких злочинів. Це різко контрастує з загальними рівнями рецидиву серед усіх колишніх ув’язнених.
Як вимірюють рецидив і чому це важливо
Показники рецидиву різняться: повторний арешт (rearrest), нове засудження (reconviction), повернення до в’язниці (включно з технічними порушеннями нагляду). Для коректних порівнянь важливо враховувати склад вибірки, період спостереження і вік при звільненні. Загальнонаціональні дані США (наприклад, для когорти 2012 року) показують високі рівні повторного арешту (71% протягом 5 років), але вони не відображають специфіки вузької групи тих, хто відбув 20+ років і виходить у зрілому віці після ретельного відбору.
Що показують дослідження довгострокових ув’язнених (20+ років)
Луїзіана: когорти зі стажем 20+ років
Дослідження CAPER (LSU) аналізувало дві групи:
-
Act 790 — особи з призначеним строком ≥30 років, які відбули ≥20 років і були старші 45 років на момент звільнення;
-
група помилуваних (часто колишні довічники).
Ключові результати:
-
У когорті Act 790 3-річний загальний рецидив (включно з техпорушеннями) — 11,2%, 5-річний — 19,8%.
-
Для засуджених за вбивство другого ступеня за 5 років: ~2% — лише техпорушення, нових злочинів — 0%.
-
Чим довший відбутий строк, тим нижчий рецидив: серед тих, хто відбув >26 років, рецидив «практично нульовий».
Каліфорнія: довічники і рішення Ради з УДЗ
-
Офіційний звіт BPH/CDCR (2018–2019 рр.): серед невизначено засуджених (переважно довічники) 3-річний рівень нових засуджень — 2,2%; за програмою «elderly parole» — 2,4%. Більшість цієї когорти фактично відбула 20–29 років, ще 21,5% — 30+ років.
-
Раніше (CDCR, 2013–2014 рр.): серед 510 довічників, звільнених за УДЗ, 3-річний загальний рецидив — 3,1%, а нові тяжкі злочини проти особи — 0,6%.
-
Дослідження Стенфорда: серед 860 звільнених убивць (середній строк відбуття — близько 20 років) менше 1% повернулися до в’язниці за нові злочини; нових убивств — 0.
Філадельфія: «juvenile lifers» після десятиліть у в’язниці
Після рішень Верховного суду США про «juvenile lifers» у Філадельфії багато хто був звільнений після десятиліть ув’язнення. Два дослідження (2020, 2022) показали ~1% рецидиву (нові засудження), що відповідає закономірності «старіють — перестають злочинити».
Порівняння з «фоном»
-
Загалом по США (усі звільнені): 5-річний rearrest для когорти 2012 року — ~71% (BJS). Але це не стосується групи з 20+ роками.
-
Англія і Уельс: для дорослих, звільнених після <12 місяців ув’язнення, рецидив протягом року — 56,9%, а після ≥12 місяців — 19,2%. Чим довший строк і старший вік на момент виходу, тим нижчий рецидив.
Чому рецидив низький після 20+ років
-
Вік і «крива злочинності»
Ймовірність злочинної поведінки різко падає після 30–40 років. Більшість виходить після 20–30 років відбутого строку у віці 45+. -
Жорсткий відбір перед УДЗ
Ради з умовно-дострокового звільнення пропускають лише тих, хто демонструє мінімальний ризик. Це робить вибірку значно «безпечнішою» за середню. -
Довжина строку як фактор «зрілості»
Дослідження у федеральній системі США показують: чим довший строк (60–120+ місяців), тим нижча ймовірність рецидиву — завдяки віку, відбору і «спеціальному утримуючому ефекту».
Висновки для політики
-
Громадська безпека і УДЗ сумісні. Досвід Каліфорнії та Філадельфії свідчить: при зрілому віці та селективному підході повторні тяжкі злочини надзвичайно рідкісні (≤1% за 3 роки).
-
Раціональний розподіл ресурсів. Підтримка інтеграції (житло, документи, медицина, робота) коштує дешевше, ніж десятиліття ув’язнення, при мінімальному ризику для суспільства.
-
Старші та довгострокові засуджені — пріоритет для перегляду справ. Дані «elderly parole» і «juvenile lifers» підтверджують безпечність таких рішень.
Ключові джерела
-
CAPER/LSU (Луїзіана, 20+ років, 45+ років).
-
CDCR/BPH (Каліфорнія, довічники, 20–30+ відбутих років).
-
Стенфорд: <1% рецидиву серед 860 звільнених убивць (≈20 років у в’язниці).
-
Філадельфія (juvenile lifers): ~1% нових засуджень.
-
Загальний фон (США, Велика Британія): високі показники рецидиву після коротких строків.
USSC (федеральна система): довші строки = нижча ймовірність рецидиву.
