Рішення ВС у справі № 906/43/22 від 06.08.2025 https://t1p.de/fypfc
У касаційній скарзі розпорядник майна ТОВ зазначав, що зобов'язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним, що свідчить про поточний характер грошових вимог.
КГС ВС оцінюючи доводи скаржника зауважив, що у правовідносинах з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, які попередньо перераховані за договором, початком прострочення набувачем виконання зобов`язання з повернення таких коштів є момент у часі, коли особа - набувач майна дізналася про безпідставність набуття (збереження) нею цих коштів.
Такий момент зазвичай може бути пов`язаний з набуттям законної сили судовим рішенням, у якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, належного потерпілій особі.
Судове рішення у цьому випадку дозволяє кваліфікувати зобов'язання як кондикційне, адже для виникнення зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно, до якого відноситься набуття (збереження), що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині, а також набуття (збереження) майна особою за наявності правової підстави, яка згодом відпала. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Відтак, при зверненні з кредиторськими вимогами до боржника, які кваліфіковані як зобов`язання з повернення безпідставно отриманих грошових коштів за недійсним правочином, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов`язання, є рішення суду, в якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, належного потерпілій особі.
