За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Проте в окремих випадках ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що оскільки мова йде про вже збудований об`єкт або який будується, а особа, яка здійснила (здійснює) будівництво без відповідного дозволу, не набуває право власності на такий об`єкт, його доля не може бути невирішеною. Такий об`єкт або має перейти у власність осіб, які мають права на нього претендувати, або бути знесений.
У цьому контексті задоволення вимоги про припинення права власності на самочинно збудований об`єкт не вирішує питання законності існування нерухомої речі, а відтак не може захистити право власника землі у разі, якщо воно порушується самочинним будівництвом.
З огляду на зазначене ВС вважає, що належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, є звернення до суду з позовом про знесення такого майна (самочинного будівництва) особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок та/або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Зважаючи на таке обгрунтування ВС передав справу № 916/1174/22 на розгляд ВПВС для відступу від висновку, викладеного в постанові ВС від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, стосовно того, що вимоги власника землі про скасування реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, та припинення її права власності на такий об`єкт є належними способами захисту порушеного права.
Ухвалою ВПВС від 09.08.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112873031 справу прийнято до розгляду.
