Верховний Суд обґрунтовано залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтвердивши виправдувальний вирок щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Суд, засилюючи судове рішення апеляційної інстанції, застосував норми Кримінального процесуального кодексу (КПК) та Конституції України, зокрема, ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст.ст. 87, 94 246 КПК України, та обґрунтовано визнав, що органом досудового розслідування було штучно внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК, щоб отримати дозвіл на НСРД (це було зловживання правом). Крім того, в ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено та доведено факт незаконного проведення огляду житла без дозволу суду чи добровільної згоди. Відповідно, судом визнано недопустимими вказані докази, а також похідні від них, враховуючи доктрину заборони використання «плодів отруйного дерева».
- Так, Верховний Суд чітко зазначив, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії можливо лише щодо тяжких/особливо тяжких злочинів (ст. 346 КПК України);
- На момент проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні у органу досудового розслідування не було підстав вважати діяння тяжким/особливо тяжким злочином, що, у свою чергу, потягло за собою визнання доказів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими (ст. 87 КПК України);
- Натомість органом досудового розслідування змінено правову кваліфікацію з ч. 3 ст. 368 на ч. 2 ст. 369-2 КК України вже після отримання незаконних доказів. Такі дії, містять в собі ознаки зловживання правом.
Також судом констатовано факт порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України в частині проведення огляду житлового приміщення без дозволу слідчого судді (ч. 3 ст. 233 КПК України). Зокрема, орган досудового розслідування отримав заяву про згоду на проведення огляду житлового приміщення лише через кілька годин після фактичного проведення слідчої дії. Відповідно, вказаний протокол огляду та всі докази, по визнаний судом недопустимим доказом.
Також суд акцентував увагу на тому, що аудіозапис, зроблений приватною особою на власний пристрій, у принципі може бути допустимим. Проте в цій справі інші ключові докази визнано недопустимими, і саме цей запис не зміг компенсувати недоліки доказової бази.
Верховний Суд доречно застосував стандарт доказування: при недоведеності об’єктивної сторони злочину → аналіз питання провокації є теоретичним і не має практичного значення в такому випадку.
Таким чином, Верховний Суд, застосовуючи стандарт «поза розумним сумнівом», прийшов до послідовного захисту права людини, якісно застосувавши практику ЄСПЛ щодо недопустимості штучного створення підстав для оперативних заходів.
Якщо подібні ситуації вам знайомі — варто поговорити про це заздалегідь. Часто одна вчасна консультація рятує від великої кількості проблем.
