02 квітня 2026 року у справі № 692/308/16-к Верховний Суд виправдав особу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Органом досудового розслідування особа обвинувачувався у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії із використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
За версією слідства, особа , займаючи посаду слідчого Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні за ст. 128 КК України щодо підозрюваного, усвідомлюючи що останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, 29 лютого 2016 року, близько 10:00, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 16, розташованому в приміщенні Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП у Черкаській області за адресою: вул. Леніна, 81, смт Драбів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, незаконно, використовуючи надану йому владу, висловив запевнення підозрюваному про те, що лише в разі, якщо той надасть неправомірну вигоду в сумі 4000 гривень, то його буде звільнено від кримінальної відповідальності.
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, особа 02 березня 2016 року, перебуваючи в приміщенні Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області під час зустрічі із підозрюваним, одержав від останнього першу частину раніше обумовленої з ним неправомірної вигоди в сумі 2000 гривень.
У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, підозрюваний , 04 березня 2016 року близько 11:30-12:00 під час зустрічі із особою біля приміщення Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, одержав від останнього решту попередньо обумовленої неправомірної вигоди у сумі 2000 гривень, таким чином, одержавши всю суму неправомірної вигоди у розмірі 4000 гривень.
За вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 травня 2023 року особа визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності у його діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд вказав, що акт огляду грошових коштів та акт вручення грошових коштів від 02 березня 2016 року (2000 гривень - першої частини неправомірної вигоди) не доводять вину обвинуваченого, оскільки мають суттєві недоліки, відсутній протокол про результати контролю за вчиненням злочину з використанням вищезазначених грошових коштів, які крім іншого не було визнано речовими доказами і в подальшому втрачено.
Крім цього, місцевий суд поставив під сумнів законність проведеного 04 березня 2016 року огляду місця події, в ході якого із кишені слідчого було вилучено 2000 гривен. Такий висновок ґрунтується перш за все на тому, що місцем події, тобто місцем вчинення злочину, є приміщення туалету розташованого на території Драбівського РВП ГУНП в Черкаській області. У той же час, огляд проведено у кімнаті прийому громадян Драбівського РВП ГУНП в Черкаській області.
Також, після дослідження відеозапису проведеної слідчої дії, суд установив, що працівник СБУ фактично провів обшук слідчого і вилучив із його кишені грошові кошти. Такий характер дій працівника правоохоронного органу суд правильно розцінив саме як слідчу дію, яка потребує подальшого санкціонування слідчим суддею.
КПК України визначає можливість проведення особистого обшуку особи виключно у випадках: 1) затримання особи в порядку ст. 208 КПК України; 2) проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку житла чи іншого володіння особи за наявності підстав, визначених ч. 5 ст. 236 КПК України.
Тобто обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час затримання особи чи обшуку житла та іншого володіння з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ч. 5 ст. 236 КПК України.
Оскільки у цьому кримінальному провадженні, обшук слідчого було проведено під час огляду місця події, то такий без подальшого звернення до слідчого судді не може вважатися законним і порушує фундаментальні права та свободи на особисту недоторканість.
Зважаючи на ці обставини, місцевий суд прийшов до переконання, що протокол огляду місця події від 04 березня 2016 року з відеозаписом та похідні від нього документи, пов`язані із дослідженням предмету злочину, а саме: протокол огляду та постанова про визнання та приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження від 18 березня 2016 року є недопустимими доказами.
Також суд обґрунтовано зазначив, що показання свідка, який погодився конфіденційно співпрацювати, та дані протоколів за результатами здійснення негласних слідчих дій поза розумним сумнівом не доводять, що особа якимось чином шляхом примусу поєднаного або з відкритою вимогою надати йому неправомірну вигоду або створенням таких умов, які переконали свідка в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, вимагав у останнього грошові кошти за закриття кримінального провадження.
Апеляційний суд перевірив висновки місцевого суду, який виправдав, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, навів аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
У поданій касаційній скарзі прокурор наголошує на тому, що апеляційний перегляд проведено незаконним складом суду.
На думку сторони обвинувачення, суддя апеляційного суду, який був головуючим у цій справі при перегляді вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року, не міг більше брати участь у цьому кримінальному провадженні згідно з ч.3 ст.76 КПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, 09 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в за результатами апеляційної процедури частково задовольнила апеляційну скаргу прокурора, скасувала вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року щодо особи і призначила новий розгляд у суді першої інстанції.
У подальшому, Черкаський апеляційний суд розглянув уже апеляційну скаргу прокурора на вирок Чорнобаївського райсуду Черкаської області від 22 травня 2023 року.
Оскільки відповідно до приписів ч. 3 ст. 76 КК України ухвала апеляційного суду від 09 вересня 2020 року не була предметом касаційного перегляду та не скасовувалася Верховним Судом, повторна участь судді у перегляді вироку місцевого суду від 22 травня 2023 року не суперечить нормам процесуального закону.
Таким чином, доводи касаційної скарги сторони обвинувачення про перегляд вироку незаконним складом апеляційного суду є безпідставними.
