У спадкових спорах нерідко виникає ситуація: після смерті батька, матері чи іншого родича спадкоємці дізнаються, що незадовго до смерті було складено новий заповіт — і все майно заповідано іншій особі.
При цьому виникають сумніви: чи усвідомлював спадкодавець значення своїх дій? Чи не перебував він під тиском? Чи дотримано вимог до складання та посвідчення заповіту?
КОРОТКА ВІДПОВІДЬ
Сам факт того, що спадкоємець не погоджується із заповітом або вважає його несправедливим, не є підставою для його скасування.
Водночас закон передбачає випадки, коли заповіт є нікчемним або може бути визнаний судом недійсним.
Зокрема, ст. 1257 ЦК України передбачає: заповіт, складений особою, яка не мала на це права, або з порушенням установлених законом вимог щодо форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо встановить, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
1. АНАЛІЗ ЗАКОННОСТІ ЗАПОВІТУ
Перед зверненням до суду необхідно встановити, на якій конкретно юридичній підставі оспорюється заповіт.
Перевіряються, зокрема:
- хто і коли склав заповіт;
- ким він був посвідчений;
- чи дотримано вимог до форми та посвідчення;
- чи міг заповідач усвідомлювати значення своїх дій;
- чи відповідав зміст документа справжній волі заповідача;
- чи існували інші заповіти;
- за яких обставин було складено останній заповіт.
Важливо: не кожне формальне порушення автоматично робить заповіт нікчемним. Верховний Суд наголошує на принципі свободи заповіту та необхідності поваги до справжньої волі спадкодавця.
2. ВИЯВЛЕННЯ ПІДСТАВ ДЛЯ НЕДІЙСНОСТІ
Однією з поширених підстав є ситуація, коли на момент складання заповіту людина не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними.
Наприклад, значення можуть мати медичні документи про стан особи саме в період складання заповіту. У відповідній категорії справ може призначатися посмертна судово-психіатрична експертиза. Верховний Суд звертав увагу, що для застосування ст. 225 ЦК України необхідно встановити неспроможність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними саме на момент вчинення правочину.
Також предметом дослідження можуть бути обставини, які свідчать про те, що волевиявлення заповідача не було вільним, зокрема можливий психічний чи фізичний тиск.
3. АЛГОРИТМ ДІЙ
- З'ясувати зміст та реквізити спірного заповіту.
- Встановити обставини його складання та посвідчення.
- Визначити конкретну правову підставу, з якої заповіт оспорюється.
- Зібрати медичні документи, документи зі спадкової справи та інші докази.
- Визначити належних учасників майбутньої судової справи.
- Підготувати позов та правильно сформулювати позовні вимоги.
- За необхідності заявити клопотання про витребування доказів, які неможливо отримати самостійно.
- Якщо спір стосується психічного стану заповідача — вирішити питання щодо проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
4. ЯКІ ДОКУМЕНТИ МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ
Залежно від обставин справи:
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- документи, що підтверджують родинні відносини;
- відомості про заповіт;
- матеріали спадкової справи;
- документи щодо спадкового майна;
- медичні документи спадкодавця;
- документи про лікування та перебування у медичних закладах;
- інші письмові та електронні докази;
- документи та відомості, що підтверджують обставини складання і посвідчення заповіту;
- докази того, яким саме чином спірний заповіт порушує права чи законні інтереси позивача.
5. СУДОВИЙ ЗАХИСТ ВАШИХ ПРАВ
Якщо заповіт є оспорюваним, питання його недійсності вирішується в судовому порядку за позовом заінтересованої особи.
Особливо важливо правильно визначити підставу позову. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тому помилка при формулюванні юридичних підстав може істотно вплинути на результат справи. На це звертала увагу й Велика Палата Верховного Суду.
6. ПОВНИЙ СУПРОВІД СПРАВИ
Спір щодо заповіту часто не обмежується одним документом.
Необхідно проаналізувати:
- спадкову справу;
- обставини посвідчення заповіту;
- медичну документацію;
- докази щодо стану та волевиявлення спадкодавця;
- судову практику саме щодо конкретної підстави недійсності;
- необхідність експертизи та витребування додаткових доказів.
7. СТРОКИ
Відкладати звернення до адвоката та збір доказів не варто.
Для позовної вимоги необхідно окремо визначити, який строк позовної давності застосовується саме до обраної підстави спору та з якого моменту він почав перебігати. Це залежить від юридичної кваліфікації вимог і фактичних обставин конкретної справи.
Крім того, з часом може стати значно складніше отримати медичну документацію, встановити свідків та зібрати інші необхідні докази.
8. ОСНОВНІ РИЗИКИ
- подавати позов лише тому, що зміст заповіту здається несправедливим;
- неправильно визначити підставу недійсності;
- намагатися довести стан заповідача лише припущеннями родичів;
- не отримати важливі медичні документи;
- неправильно сформулювати позовні вимоги;
- пропустити застосовний строк звернення до суду;
- вважати будь-яке процедурне порушення при посвідченні автоматичною підставою недійсності.
ЩО БУДЕ, ЯКЩО ЗАПОВІТ НЕДІЙСНИЙ?
Наслідки залежать від конкретної ситуації, зокрема від наявності інших заповітів та змісту спадкових розпоряджень.
Стаття 1257 ЦК України, зокрема, передбачає, що недійсність окремого розпорядження у заповіті не робить автоматично недійсною решту заповіту. А спадкоємець, якого недійсним заповітом було позбавлено права спадкування, отримує право спадкувати за законом на загальних підставах.
Спори про недійсність заповіту належать до категорії справ, де результат значною мірою залежить не від кількості аргументів, а від правильно визначеної підстави позову та належних доказів.
