ВПВС в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/110231822 (п.п. 117 – 128) зауважила, що за змістом законодавчих положень, якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки особи в силу закону.
Водночас наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності теж не є належним способом захисту.
Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов; позов про примусове виконання обов`язку в натурі; зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ; позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину; позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави.
Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.
Відповідачем за позовними вимогами про витребування нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно.
У зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту інші доводи позову не розглядаються.
