Апеляційний адміністративний суд зазначив, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є публічно-правовим договором, який передбачає обов`язки надавачів медичних послуг забезпечити належний рівень медичного обслуговування населення, умови щодо тарифів тощо.
Суд зауважив, що відповідача наділено владними управлінськими функціями щодо залучення суб`єктів господарювання на конкурсних засадах, укладення з переможцями договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, контролю за дотриманням надавачем медичних послуг законодавства про охорону здоров`я під час виконання таких договорів та їх розірвання тощо.
З огляду на викладене суд вирішив, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, бездіяльність щодо виконання якого є предметом оскарження у справі, відповідає всім ознакам адміністративного договору, а відтак спір щодо його невиконання підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Національна служба здоров`я України звернулася до ВС із касаційною скаргою, в якій зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах КГС у складі ВС, відповідно до яких спори, що виникають щодо укладення та виконання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, розглядаються в порядку господарського судочинства.
Наявність правової невизначеності, розбіжності у судовій практиці між адміністративними та господарськими судами, а також відсутність прямого висновку Великої Палати з питання предметної юрисдикції у подібних спорах дали підстави ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/132356154 від 03.12.2025 у справі № 320/16244/24 вважати, що всі умови для передачі справи на розгляд Великої Палати дотримано.
