Рішення ВС у справі № 133/2281/24 від 02.03.2026 https://t1p.de/wbl8p
Позивач звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця вказавши, що він отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого йому розраховано заборгованість виходячи з середньомісячної заробітної плати у регіоні проживання, що утворило необґрунтовану заборгованість. Оскільки трудовий договір був призупинений, а не припинений, вважає, що розрахунок мав би складатися, виходячи із заробітної плати згідно з трудовим договором.
КЦС ВС не погодився з доводами скаржника з огляду на таке.
Тлумачення ст.ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України свідчить, що у разі стягнення аліментів, присудженими у частці від заробітку (доходу), їх розмір визначається виконавцем:
1) з фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержував, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України;
2) із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості для платника аліментів, який не працював.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює особливостей сплати аліментів особою, дію трудового договору з якою призупинено, не передбачає відрахування аліментів та/або нарахування боржнику заборгованості із сплати аліментів роботодавцем в період призупинення дії трудового договору.
Таким чином, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору (ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») та який на час виникнення заборгованості заробітку (доходу) не отримував, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
