Закриття КП у зв’язку із звільненням від кримінальної відповідальності та закінченням строків давності: думка обвинуваченого, невизнання вини, наслідки для обвинуваченого (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).
У разі закриття КП при застосування ст. 49 КК (за відсутності обвинувального вироку) - особа вважається невинуватою
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124932209
Що стосується доводів касаційних скарг про те, що ухвала місцевого суду не містить даних про винуватість ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а тому є незаконною, то слід вказати наступне. У даному провадженні обвинувачені свою вину у вчиненні злочинів не визнавали, однак надали згоду на закриття кримінального провадження щодо них через закінчення строків давності.
Згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
На відміну від змісту вироку (ст. 374 КПК України), який поряд з іншим має містити рішення про винуватість особи у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, зміст ухвали (ст. 372 КПК України) має містити лише суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини, що стосуються цього питання із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, висновки та інше.
Тому, до ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи, тим більше тоді, коли строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності спливли значно раніше, ніж суд робить такий висновок.
Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд у своїй постанові, від 29 вересня 2022 року (справа № 559/182/19, провадження № 51-5223 км 21).
Натомість, посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 17 лютого 2022 року (справа № 752/23954/18, провадження № 51-4344км21) є неспроможними, оскільки і у вказаному рішенні колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду наголосила, що у разі подачі клопотання про звільнення за строками давності суд не досліджує докази, не встановлює винуватість особи і в той же час, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, не реабілітує особу за вчинені нею діяння.
За цих обставин, доводи касаційних скарг про те, що в своїй ухвалі місцевий суд був зобов`язаний встановити факт вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень і визнати їх винуватими є необгрунтованими.
Про специфіку інституту звільнення від відповідальності за ст. 49 КК. Звільнення від відповідальності за ст. 49 КК не вказує на вчинення злочину конкретною особою
https://reyestr.court.gov.ua/Review/123281974
При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК суд не має повноважень встановлювати факт того, що певне правопорушення (діяння) мало місце, що воно має склад певного кримінального правопорушення, що його вчинила певна особа. - Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження щодо неї на цій підставі за своїм юридичним змістом і процесуальним значенням жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності винуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
В ухвалі про закриття провадження на підставі ст. 49 КК суд не може викладати, як встановлені судом, будь-які обставини, де йдеться про підтвердження доказами припущення сторони обвинувачення в обвинувальному акті про ту версію подій, яку вона вважає такою, що відбувалася в об’єктивній дійсності поза строками давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності певних визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені відповідно до приписів ст. 62 Конституції України.
Щодо згоди обвинуваченого на застосування ст. 49 КК. Перекваліфікація діяння судом. Застосування ст. ст. 49 КК та 74 КК
https://reyestr.court.gov.ua/Review/122717478
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності (ст. 49 КК), а не від покарання (ст. 74 КК), у разі закінчення строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, у випадку перекваліфікації діяння судом апеляційної інстанції, а також якщо така особа надала відповідну згоду.
Закриття кримінального провадження стосовно особи без її на те згоди є порушенням права на судовий захист
https://reyestr.court.gov.ua/Review/122471179
Закриття кримінального провадження стосовно особи без її на те згоди та ефективного судового захисту, внаслідок чого залишається сумнів у невинуватості особи, унеможливлення реабілітації особи після такого закриття є порушенням конституційного права на судовий захист.
Закриття КП за ст. 49 КК є нереабілітуючою підставою. Суд не може скасувати судові рішення і закрити КП з нереабілітуючих підстав у КП, у якому був ухвалений виправдувальний вирок
https://reyestr.court.gov.ua/Review/122272927
Ст. 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Усі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчиняв кримінального правопорушення. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що вирішують питання про вчинення особою кримінального правопорушення.
Однією з таких підстав для закриття кримінального провадження є звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яка регламентована ст. 49 КК.
Закриття кримінального провадження за ст. 49 КК є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Разом з тим, стосовно особи ухвалений виправдувальний вирок, який залишений без зміни судами апеляційної та касаційної інстанцій. Тобто були встановлені реабілітуючі обставини.
Відповідно, за будь-яких обставин суд не може скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав у кримінальному провадженні, у якому був ухвалений виправдувальний вирок, тобто встановлені обставини, які реабілітують особу.
Застосування ст. 49 КК є обов'язком суду лише за згоди обвинуваченого. Порядок та підстави. Визнання вини не є підставою застосування ст. 49 КК
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121665518
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язком суду, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності. Підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов’язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Закриття кримінального провадження судом у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479894
Якщо обвинувачену було оголошено в розшук після закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, то перебіг строку давності вважається таким, що не зупинявся. За таких обставин, якщо на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, місцевий суд, а також апеляційний суд повинні були переконатися в цьому та за наявності згоди обвинуваченої закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК і звільнити її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
Заперечення потерпілого не є визначальними у питанні застосування 49 КК. Невизнання вини обвинуваченим.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98728753
Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення йому судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Заперечення потерпілого при прийнятті судом рішення про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності (ст. 49 КК) не є визначальним.
Застосування 49 Кримінального кодексу не залежить від невизнання вини
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92934819
Звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК) застосовується, незважаючи на невизнання нею своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення. Про згоду особи на звільнення її від кримінальної відповідальності за цією статтею може свідчити чітко сформульована нею вимога в апеляційній скарзі, а також окреме клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності.
Категорія «Закриття КП на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КП у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності та закінченням строків давності» має дуже розвинену структуру:
1. Розгляд клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності при перегляді вироку
3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності при ухиленні від слідства. Зупинення строків давності
4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та визначення дня початку перебігу давності у триваючому злочині
5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та порядок застосування
6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та думка потерпілого
7. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та думка обвинуваченого
7.1. Наслідки до обвинуваченого. Реабілітуючі / нереабілітуючі підстави
7.2. Невизнання вини обвинуваченим
7.3. Щодо обов'язковості згоди обвинуваченого
8. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ст. 49 КК та 74 КК
9. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та застосування спеціальної конфіскації
10. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та виправдання особи
11. Зворотність дії норми ст. 49 КК у попередній редакції
12. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності при перекваліфікації на менш тяжкий злочин
13. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та примирення
14. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та процесуальні витрати
15. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та цивільний позов
16. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та зміст судового рішення
17. Інші ПП в категорії "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності".
