Рішення ВС у справі № П/857/6/24 від 01.07.2025 https://t1p.de/m2azc
Політична партія вважала, що зміст положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану» дає підстави для висновку, що порушувати питання про заборону політичної партії може військове командування за умови: 1) обмеження відповідного конституційного права (ст. 36 Конституції України) зазначено в указі Президента України про введення воєнного стану; 2) якщо діяльність партії (громадської організації) спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності, незаконне захоплення державної влади, посягання на стійкість критичної інфраструктури.
КАС ВС не погодився з доводами апелянта з огляду на таке.
Відсутність в Указі Президента України про введення воєнного стану згадки про обмеження права на свободу об'єднання в політичні партії виключає можливість військового командування запроваджувати/здійснювати такі заходи правового режиму воєнного стану, як порушувати питання про заборону діяльності політичних партій.
Проте вказані особливості запровадження/здійснення заходів правового режиму воєнного стану стосуються саме військового командування й не накладають на Мін'юст обмежень щодо звернення до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії в межах державного контролю за діяльністю політичних партій.
Звернення до суду з позовом про заборону політичної партії є заходом реагування, що вживається Мін'юстом у межах державного контролю за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України у випадках, передбачених ст.21 Закону України «Про політичні партії в України».
Реалізація Мін'юстом цих повноважень не є заходом правового режиму воєнного стану, а тому особливості запровадження / здійснення подібних за змістом заходів, що випливають із положень ч.1 ст.3, п.5 ч.1 ст.6, п.9 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», до яких апелює відповідач, до спірних правовідносин не застосовуються.
