Апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції які не визначені в Кодексі

Дата: 28.09.2025 12:09

Ухвали суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, навіть коли вони не визначені в чіткому переліку процесуального законодавства

17 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/3982/23 (ЄДРСРУ № 128907721) досліджував питання щодо ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частина перша статті 255 ГПК визначає перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 255 ГПК заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 255 ГПК України, погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.

У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила:"24. Суть цього підходу полягає в такому:

1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;

2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);

3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.

Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.

Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.

Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).

Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку.".

У даній справі, закриваючи апеляційне провадження, суд виходив з того, що ухвала про зміну експертної установи для проведення експертизи не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження окремо від рішення суду, так як не входить до відповідного переліку ухвал, визначеного в частині першій статті 255 ГПК, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Тобто, обмежившись фактично лише звуженим тлумаченням вказаних процесуальних норм, апеляційний суд вважав, що ухвала суду першої інстанції про зміну експертної установи для проведення експертизи не підлягає апеляційному оскарження окремо від рішення суду тільки тому, що відсутня в переліку ухвал, наведеному в частин першій статті 255 ГПК.

У той час як у контексті наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду та обставина, що відповідна ухвала суду першої інстанції (в цьому випадку ухвала про заміну експертної установи для проведення експертизи) не зазначена в переліку, визначеному частиною першою статті 255 ГПК, сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному порядку (пункт 24 від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, який процитований в пункті 34 цієї постанови).

Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Проте, апеляційний суд наведеного не врахував, зокрема не з`ясовував чи перешкоджає ухвала про заміну експертної установи для проведення експертизи подальшому провадженню у цій справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, тобто (1) чи є ця ухвала такою, що впливає на строк розгляду справи, відповідно може порушувати права учасників процесу, в цьому випадку скаржника, на справедливий суд та загрожувати самій суті цього права, зокрема в аспекті ситуації, яка склалась у цій справі, а саме за умови наявності ухвали суду першої інстанції про призначення судової експертизи, яка не була оскаржена жодною із сторін, та проведення якої (експертизи) суд першої інстанції вважав необхідним у межах встановлення дійсних обставин цієї справи з огляду на протилежність позицій сторін, в тому числі й скаржника, в питанні щодо якості та готовності товару, вирішення якого потребує спеціальних знань, та (2) чи має скаржник можливість відновити свої права, про порушення яких він стверджує в апеляційній скарзі на цю ухвалу, в інший спосіб, а саме чи буде доцільним та ефективним включення заперечень на таку ухвала до апеляційної скарги на рішення суду.

ВИСНОВОК:

Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження лише з підстав відсутності оскаржуваної ухвали в переліку ухвал, наведеному в частині першій статті 255 ГПК, є передчасними, зокрема в силу того, що про відповідне суд виснував без з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спірного в цій ситуації питання щодо можливості оскаржити відповідну ухвалу окремо від рішення суду, що, в свою чергу, є підставою для скасування відповідної ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження з передачею справи до апеляційного суду для продовження розгляду.