Із заявою з проханням визнати недієздатною його бабусю, встановити над нею опіку та призначити його опікуном до суду звернувся житель Хмельницького. Пояснив, що за станом здоров’я вона потребує постійного стороннього догляду: не розмовляє, не може самостійно забезпечити себе у побуті, нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Діагноз підтвердила судово-психіатрична експертиза. Хмельницький міськрайонний суд визнав бабусю недієздатною. Проте відмовив у задоволенні заяви онука про призначення його опікуном.
Чоловік подав апеляційну скаргу: не погодився з твердженням суду про те, що його бажання бути опікуном – спосіб ухилення від мобілізації під час воєнного стану. Вважає, що суд не взяв до уваги подання органу Опіки та піклування щодо можливості призначення його опікуном, а також заяви родичів про відмову від здійснення опіки над бабусею.
Утім апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду – заявник не довів підстав для призначення опікуном недієздатної бабусі саме його:
«У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що між ним і бабусею склалися особисті приязні взаємини, що забезпечить належний догляд підопічній. Орган опіки та піклування не перевірив можливість [апелянта] здійснювати повноваження опікуна у зв`язку із зайнятістю на роботі».
Для суду подання органу опіки та піклування має лише рекомендаційний характер. На думку апеляційного суду, посилання апелянта на безпідставність висновку суду, що призначення опікуном є способом ухилення від мобілізації, як на підставу для скасування судового рішення, не заслуговує на увагу.
З постановою апеляційного суду у справі № 686/21072/23 можна ознайомитися у ЄДРСР.
Адвокат Роман Сімутін додає, що до нього часто звертаються з питанням про опікунство але більшість не розрізняє поняття опікунства та догляду. Опікунство встановлюється над недієздатною особою, тобто психічно хворою і це відбувається через суд. Але і це потрібно довести, однак зараз усі процеси встановлення фактів, як і опікунства – загальмовані.
