Електронна реєстрація працівника на роботі. Звільнення. Прогул: практика ВС

Дата: 21.11.2026 11:06

Під час вирішення справи судами позивач свою відсутність на робочому місці пояснював штучним створенням відповідачем причин та умов для розірвання трудового договору, неотриманням конкретного робочого місця, комп`ютера, обмеженням доступу до локальних документів банку та його програмних комплексів, що свідчить про відсутність фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків.

Також позивач стверджував, що конкретне місцезнаходження/розташування робочого місця йому не було повідомлено, його посадові обов`язки передбачали виконання роботи поза межами приміщення банку, він не був ознайомлений із Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а факт його щоденної появи на роботі підтверджується відмітками у програмному комплексі «Табелювання» через власний смартфон в межах територіального простору приміщення відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача стосовно невизначення та незабезпечення роботодавцем працівника робочим місцем не підтверджені жодним доказом і повністю спростовуються зібраними матеріалами справи, оскільки позивачу належно доведено до відома про визначену роботодавцем адресу робочого місця у конкретному приміщенні банку.

Незалежно від забезпечення можливості в повному обсязі виконувати посадові обов`язки та доступи до програм, працівник був зобов`язаний дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку та встановленого за посадою режиму робочого часу.

Позивач, будучи обізнаним із фактом поновлення на роботі, встановленою адресою робочого місця та графіком роботи, умисно, не маючи поважних причин, допустив грубе порушення трудової дисципліни, а саме прогул протягом всього робочого часу 29 травня 2023 року та 30 травня 2023 року.

Процедура електронної реєстрації «Табелювання» не спростовує факт його відсутності в приміщенні банку протягом всього робочого дня.

Роботодавець з дотриманням вимог закону уповноваженими особами витребував письмові пояснення, а виявивши наявність електронного лікарняного, правомірно усунув порушення гарантій статті 40 КЗпП України шляхом видачі наказу, яким переніс дату звільнення на перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 05 липня 2023 року.

А отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що АТ КБ довело наявність підстав та правомірно наклало дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій урахували, що прогулом є відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі.

Водночас Позивач не зазначив, які трудові обов`язки він виконував за межами АТ КБ 29 травня 2023 року та 30 травня 2023 року, і будь-яких доказів на підтвердження факту дійсного наявного виконання своїх посадових обов`язків у дні відсутності на робочому місці протягом всього робочого часу з 08 год 30 хв до 17 год 30 хв не надав.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають його вину.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 грудня 2023 рокуу справі № 757/45015/20-ц (провадження № 61-4880св23), від 20 червня 2024 року у справі № 643/1959/22 (провадження № 61-2553св24), від 11 грудня 2024 року у справі № 932/3327/23 (провадження № 61-10282св24), від 17 грудня 2025 року у справі № 624/480/24 (провадження № 61-7928св25), від 22 січня 2026 року у справі № 757/42840/23-ц (провадження № 61-12928св25), від 19 травня 2026 року у справі № 752/17284/23 (провадження № 61-8801св25). Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21 (провадження № 61-3289св23) зазначено, що згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 686/9687/22 (провадження № 61-1695св23) зазначено, що у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця. Не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого йому не було повідомлено. У постановах від 02 грудня 2025 року у справі № 398/3043/23 (провадження № 61-11855св25), від 12 січня 2026 року у справі № 712/10356/24 (провадження № 61-13553св25) зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд наголошує, що питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Водночас, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права та встановлено всі фактичні обставини справи й враховано доводи сторін.

Постанова ВС КЦС від 22 жовтня 2026 року у справі № 554/6142/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/140829546

Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери"