Військова присяга – один із найважливіших моментів у житті військовослужбовця. Це урочиста обіцянка, що символізує не лише офіційний вступ до лав військ, але й високе моральне зобов’язання перед народом та Україною. Складання присяги демонструє готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність держави, дотримуватись Конституції та законів України, виконувати накази командирів та залишатися вірним країні. За законом, кожен українець, який вперше вступає на військову службу, складає присягу і скріплює її власним підписом.
Однак є випадки, коли особа є військовослужбовцем, однак присягу – не склала. Чи впливає це якось на подальше виконання обов’язків у лавах армії та як бути з покаранням таких бійців – у новій судовій практиці.
Фабула справи:
Особу визнано винуватим у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді стрільця, отримавши законне усне бойове розпорядження командира про прибуття для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на взводному опорному пункті, яке йому довів його прямий начальник, відкрито відмовився від виконання зазначеного бойового розпорядження начальника.
Справа дійшла до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Сторона захисту зауважила, що підзахисний раніше не проходив військової служби, тобто у нього відсутня будь-яка попередня бойова підготовка, він не склав військової присяги, отже не міг порушити норми та вимоги Статуту Збройних сил України, а в командування в/ч не було жодних законних підстав для направлення його на лінію фронту для виконання бойових завдань. Та чи дійсно це так?
Суд зазначив, що прийняття Військової присяги покладає на військовослужбовців усю повноту відповідальності за виконання військового обов’язку. Однак військовослужбовець категорично відмовився приймати присягу, в той день як інші військовослужбовці її склали.
Вказані дії розцінюються судом як подання іншим військовослужбовцям ганебного прикладу нехтування вимогами військової дисципліни, що в свою чергу підриває не лише боєготовність військових формувань, але й авторитет Збройних Сил України в цілому. Суд дійшов висновку, що відсутність у обвинуваченого належної військової підготовки обумовлено його поведінкою, ставленням до військової служби та не бажанням її проходження.
Важливо! Початком військової служби під час мобілізації, на особливий період є день відправлення у В/Ч з відповідного районного (міського) ТЦК та СП.
За відмову від виконання наказу солдата притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана». Крім того, сам наказ не був безпосередньо пов’язаний із бойовими діями, а передбачав виконання будівельних робіт по обладнанню інженерних споруд.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів ВС погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 «Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» КК України, (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2840) доведена поза розумним сумнівом.
Тож неприйняття Військової присяги не врятує військовослужбовця від відповідальності!
