Рішення ВС у справі № 910/268/23[4] від 31.07.2026 https://t1p.de/h9oec
У справі про відшкодування шкоди, завданої банку, суд забезпечив позов шляхом накладення арешту та встановлення заборон щодо корпоративних прав українських та іноземних юридичних осіб, у структурі володіння якими був іноземний траст.
У касаційних скаргах компанії зазначали, що суди не встановили зміст права Сінгапуру, яке регулює діяльність трасту, та безпідставно ототожнили статус дискреційного вигодоодержувача з правом власності або контролем над активами.
КГС ВС зазначив, що вид, підстави, порядок застосування і процесуальні наслідки забезпечення позову визначаються законом суду, який розглядає справу. Для українського господарського суду таким законом є ГПК України.
На переконання ВС, іноземний елемент у структурі володіння активом не змінює процесуальної природи ухвали про забезпечення позову. Питання про те, чи існує достатня підстава тимчасово обмежити відчуження активу до вирішення спору, господарський суд вирішує за статтями 136-140 ГПК.
Водночас іноземне право може мати значення для визначення правового статусу іноземної юридичної особи, змісту трастових відносин, титулу на корпоративні права та можливості звернення на них стягнення. Ці питання необхідно відрізняти від процесуального питання про тимчасове збереження існуючого стану.
На стадії забезпечення суд не визнає відповідача юридичним власником кожної частки у ланцюгу, не позбавляє формальних власників їхнього титулу і не звертає стягнення на актив. Суд оцінює, чи існує достатньо обґрунтоване припущення про кінцевий контроль відповідача та реальний ризик зміни структури до завершення розгляду.
