Потерпілий не займався прослуховуванням телефонів кожного із засуджених, а встановлена ним на власний мобільний телефон програма автоматично здійснювала записи всіх його особистих телефонних розмов. Такий запис не здійснювався цілеспрямовано щодо засуджених і не містить ознак зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в розумінні НСРД.
Між тим, сторона захисту не вказує, яким чином аудіозапис потерпілим власних телефонних розмов міг вплинути на порушення прав чи свобод засуджених, котрі на стадії готування до вчинення особливо тяжких злочинів, відшукали в мережі Інтернет номер мобільного телефону потерпілого, після чого, під приводом обміну іноземної валюти, телефонували до останнього і призначили йому місце зустрічі у населеному пункті, де в цей же день скоїли на нього розбійний напад.
Потерпілий добровільно передав працівникам правоохоронних органів аудіозаписи своїх телефонних розмов лише після вчинення засудженими щодо нього злочину і на підтвердження автентичності голосів була проведена відповідна експертиза.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в даному конкретному випадку не відбувалося втручання у приватне життя обвинувачених, оскільки публічний інтерес у отриманні інформації щодо вчинення особливо тяжкого злочину переважав над приватним інтересом, що відповідає практиці ЄСПЛ.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/136882517
