Рівно рік тому, 1 вересня 2025 року, в Україні офіційно запрацював Закон «Про лобіювання» та державний Реєстр прозорості. Цей крок фундаментально змінив архітектуру взаємодії між комерційним сектором та органами державної влади. Скептики прогнозували, що легальний лобізм в українських реаліях залишиться лише на папері, проте практика перших дванадцяти місяців доводить протилежне: ринок цивілізованого представництва інтересів поступово стає важливою умовою для безпеки капіталу.
Західний інвестиційний капітал, на який очікує Україна для відбудови, критично залежить від прозорості. Міжнародним партнерам потрібні зрозумілі правила гри, легітимний захист активів і чіткий правовий алгоритм замість «неформальних домовленостей» за зачиненими дверима. Впровадження прозорих інструментів взаємодії з державою є прагматичною економічною потребою, вираженою мовою закону.
За офіційними даними Національного агентства з питань запобігання корупції, станом на кінець серпня 2026 року інститут прозорого лобіювання демонструє стійку динаміку розвитку:
205 суб'єктів лобіювання було офіційно внесено до державного Реєстру прозорості за перші 12 місяців роботи системи, з яких 167 мають активний діючий статус.
Понад 900 нормативно-правових актів (законопроєктів, постанов, регуляторних правок) стали предметом легального впливу та адвокації з боку бізнесу.
Понад 1500 офіційних взаємодій між зареєстрованими лобістами та публічними службовцями (депутатами, урядовцями, профільними комітетами) зафіксовано в системі.
Результати другої звітної кампанії НАЗК зафіксували якісний стрибок порівняно з першим півріччям - кількість предметів лобіювання зросла більш ніж удвічі, а кількість офіційних клієнтів та бенефіціарів — більш ніж утричі. Це свідчить про те, що національний капітал стрімко адаптується до нових правил.
При цьому реальне охоплення реформи є значно ширшим. У Реєстрі одна велика бізнес-асоціація відображається як один суб'єкт, проте вона може представляти інтереси сотень реальних компаній. Серед найактивніших галузей, які першими задекларували свою прозорість, опинилися економічний розвиток, регуляторна та податкова політика, IT-сфера, транспорт, інфраструктура та великі галузеві об'єднання.
Головним драйвером руйнації корупційних ризиків стала технологічна інфраструктура, адміністрована НАЗК. Державі вдалося перетворити фіксацію лобістської діяльності на безбар'єрний цифровий сервіс. Сучасна система НАЗК, яка частково впроваджує логіку європейського Transparency Register, ліквідувала штучні перепони:
Відкритість інтересів: система відкриває доступ до залів прийняття рішень лише тим, хто готовий публічно показати свої інтереси.
Цифровий слід: будь-яка зустріч, лист чи подана аналітична записка за звітний період фіксуються у відкритому форматі.
Офіційне прозоре звітування захищає менеджмент компаній від безпідставних звинувачень антикорупційних органів та нівелює ризики потрапляння під статтю 369 КК України щодо протиправного підкупу чи удаваного консалтингу. Сьогодні підзвітність — це не додатковий адміністративний тягар, а форма захисту ділової репутації та інвестицій на українському ринку.
Легальний лобізм в Україні остаточно втрачає міф про свою «нібито олігархічність». Коли великі галузеві гравці, наприклад, Ліга страхових організацій України, відкрито підписують офіційні договори про надання послуг з лобіювання та вносять кожну зустріч до Реєстру НАЗК, бізнес надсилає чіткий сигнал усьому ринку — ринок готовий працювати виключно в межах закону.
Закон України «Про лобіювання» не є складним для тих, хто звик вести діяльність прозоро. Тільки відкритий цифровий слід, легальні контракти та системний GR-комплаєнс здатні гарантувати бізнесу безпеку, стабільний розвиток та довіру міжнародної спільноти.
