Чоловіка засудили за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 342 та частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.
Але не все однозначно!
Обвинувачений, погрожуючи фізичною розправою, вживаючи нецензурну лайку, вчинив конфлікт з інспекторами патрульної поліції, які під час патрулювання виявили порушення ним Правил дорожнього руху. Ігноруючи законні вимоги працівників поліції пред’явити документи на транспортний засіб та на право водіння, засуджений фізично протидіяв інспекторам одягнути на нього кайданки з метою доставлення до відділення поліції для встановлення його особи, зірвав головний убір та вдарив кулаком в обличчя інспектора, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень.
Справа дійшла до касації. На думку захисника, суди проігнорували факти, які вказують на відсутність у діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів, оскільки його дії були спровоковані незаконними діями працівників поліції. Також захисник вказує, що суд першої інстанції неправильно оцінив дані, що містяться у записах з відеореєстраторів поліції, а також показання свідка та висновок експерта щодо тілесних ушкоджень у потерпілого.
Верховний Суд дійшов висновку, що подані скарги належить задовольнити частково.
Суд зазначає, що, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні статті 342 КК України, суд повинен взяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред’явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв’язку із цими вимогами.
Для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу "опору" обвинувачення має довести як наявність об’єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконаню службових повноважень.
Вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи збоку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
У матеріалах справи є показання свідка, а також відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та з телефону свідка, які не підтверджують будь-яких погроз або нецензурної лайки з боку засудженого на адресу поліцейських до того моменту, поки поліцейські не почали застосовувати силу.
Суд першої інстанції не надав переконливих пояснень, чому він не взяв до уваги ці докази, а апеляційний суд не перевірив відповідності висновку суду першої інстанції обставинам справи в тій частині, що застосуванню сили поліцією передувала агресивна поведінка засудженого, і залишив доводи сторони захисту про безпідставне застосування сили без відповіді.
Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого належить задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду скасувати на підставах, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК України, та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
