Так як висновки ВС викладені у постанові від 16.01.2019 у справі № 638/17815/17-ц щодо застосування п. 13 ч.1 ст. 353 ЦПК України про можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, в частині розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору, суперечать висновкам про неможливість оскарження такої ухвали суду, ВПВС у постанові від 14.06.2023 у справі № 607/23244/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647956 вважала за необхідне від них відступити та сформулювати наступний висновок.
А саме, застосовуючи п. 10 ч. 1 ст. 294 КАС України (який за змістом є тотожним п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду), апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення.
Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).
