25.09.2023 ОП ККС ВС
№ 208/2160/18 Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817314
Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ Суд визнає необґрунтованими заяви щодо провокації кримінального правопорушення й не розглядає їх по суті, коли заявник заперечує факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про провокацію (рішення від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України», заява № 43571/12, § 46). У тій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, про те що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
Об`єднана палата враховує, що обґрунтованих доводів із посиланням на зміст оцінених під час судового розгляду доказів щодо наявності провокації з боку працівників правоохоронних органів або відмінних від тих, що були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, сторона захисту в касаційній скарзі не навела.
23.01.2025 ККС ВС
№ 127/28980/23 Відсутність констатації факту вчинення злочину виключає можливість провокації.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124718092
Поміж зазначених доводів у свої касаційній скарзі сторона захисту посилається на провокацію з боку правоохоронних органів, метою якої було притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.
Слід звернути увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ, Суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення (рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).
Так, в цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували вчинити інкримінований злочин. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів.
У цьому кримінальному провадженні особа, відносно якої скеровано обвинувальний акт до суду, також не визнавав вчинення інкримінованих йому дій. Відсутність констатації факту вчинення злочину виключає можливість провокації.
12.12.2024 ККС ВС
№ 161/13533/21 Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але вони були наслідком провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/123841700
З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в судовій практиці Верховного Суду та практиці ЄСПЛ чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом.
Так, у рішенні від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що ситуація, за якої заявник стверджував про підбурювання його до одержання хабаря, не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (див. для порівняння рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). При цьому хоча заявник сформулював свою скаргу, використавши термін «підбурювання», проте по суті він скаржився, що його «підставили». Насправді заявник ніколи фактично не визнавав вимагання або одержання хабаря. Навпаки, як на національному рівні, так і в Суді він послідовно стверджував, що ОСОБА_17 підкинув гроші до його кабінету, щоб заявника визнали винним у вчиненні злочину.
Крім того, у параграфі 46 наведеного вище рішення ЄСПЛ вказав, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як убачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку Суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Отже, ЄСПЛ зазначив, що ця справа суттєво відрізняється від розглянутих ним раніше справ щодо стверджуваної провокації заявників органами державної влади, які підбурили їх до вчинення правопорушень, які за інших обставин не були б вчинені (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Любченко проти України»).
Отже, як констатував у рішенні ЄСПЛ, захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
17.10.2024 ККС ВС
№ 759/2271/18 Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/122510920
ККС встановив, що сторона захисту заперечувала факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим і стверджувала про провокацію злочину. Місцевий суд зробив висновок про недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, а водночас про провокацію його вчинення і про те, що прокурор не спростував наявності провокації злочину. Апеляційний суд не відреагував на протилежність висновків суду першої інстанції.
ККС звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
За таких обставин залишається незрозумілим, чи мало місце вчинення кримінального правопорушення внаслідок провокації, або ж не доведено вчинення кримінального ч. 3 ст. 368 КК, обвинуваченим.
05.09.2024 ККС ВС
№ 991/2197/22 Про критерії розмежування провокації від пасивної поведінки правоохоронних органів. Залежність конфідента від правоохоронних органів. Захист від провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121546285
23. Так, відхиляючи доводи сторони захисту щодо провокації вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з боку правоохоронних органів, судами з посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтовано зазначено, що для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів існує ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність істотних змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм -наявність у суду можливостей перевірити відомості про передбачувані провокації під час судового засідання. Тобто будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчиненого злочину, повинна бути такою, яку можна перевірити, а державне обвинувачення повинно мати можливість продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні є достатні підстави для проведення оперативного заходу.
24. За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
25. Отже, при вирішенні питання наявності провокації слід з`ясувати: чи надавалась допомога особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби правоохоронні органи або особи, що діють за їх дорученням, цьому не сприяли; чи спонукали дії агентів, що працюють під прикриттям, вчинити злочин, і ніщо не передбачало, що злочин був би скоєний без цього втручання; чи було задокументовано контроль за вчиненням злочину.
31. Також не є переконливими твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 шукав можливість отримати статус викривача як гарантію захисту від звільнення з посади через ймовірну втрату доступу до державної таємниці, та був залежним від правоохоронних органів через їх зацікавленість публікаціями у ЗМІ щодо бізнес-інтересів ОСОБА_7 на тимчасово-окупованій території. На спростування цих тверджень суди попередніх інстанцій у тому числі зазначили, що згідно зі ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривача не може бути звільнено у зв`язку із повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень. Питання порушення режиму державної таємниці жодним чином не було пов`язано із корупційним правопорушенням. Крім того, за результатами службового розслідуванняМіністерство оборони України не виявило в діях ОСОБА_7 ніяких порушень правил доступу до державної таємниці, тому його не було притягнуто до відповідальності, а рішення СБУ щодо скасування допуску до державної таємниці носило рекомендаційний характер. Також судам не було надано жодного доказу того, що ОСОБА_7 був залежним від конкретних правоохоронних органів та діяв під їх контролем як «агент держави». З такими аргументами цілком погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції.
32. До того ж апеляційний суд слушно зауважив, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах щодо підкупів визнає явно необґрунтованими скарги заявників щодо провокації на вчинення злочину зі сторони правоохоронних органів і не розглядає їх по суті, якщо заявники наводили взаємовиключні версії події - заперечували факт вчинення ними злочину та одночасно з цим заявляли про провокацію. Зокрема, у рішенні у справі «Берлізев проти України» (Berlizev v. Ukraine) від 08 липня 2021 року ЄСПЛ зазначив, що з точки зору фактів вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів.
28.03.2024 ККС ВС
№ 397/430/20 Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118109202
Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину».
21.03.2024 ККС ВС
№ 517/638/17 Захист від провокації має визнавати факт вчинення злочину, однак внаслідок провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118036762
36. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
37. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту заперечувала факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення і водночас заявляла про провокацію його вчинення.
38. За таких обставин залишається незрозумілим, чи мало місце вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення внаслідок провокації, або ж не доведено вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
29.02.2024 ККС ВС
№ 219/15096/18 Захист від провокації має обов'язково передбачати, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117473231
31. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
32. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту заперечувала факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення і при цьому заявляла про провокацію його вчинення.
33. За таких обставин залишається незрозумілим, чи мало місце вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення внаслідок провокації, або ж не доведено вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
02.11.2023 ККС ВС
№ 333/1640/18 Не є провокацією пропозиція особи, котра співпрацює з правоохоронними органами, вчинити злочин, на яку особа погоджується. Захист від провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114790023
Верховний Суд вказав, що не є провокацією пропозиція особи, котра співпрацює з правоохоронними органами, вчинити злочин, на яку особа погоджується. Адже за відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку особи до його вчинення, сам собою факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було б вчинено.
В судовій практиці чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом. Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції.
Оскільки засуджений у судах попередніх інстанцій провину свою не визнав і стверджував, що свідок повернув йому кошти, які брав у борг, тому доводи сторони захисту щодо наявності провокації є неспроможними.
24.08.2023 ККС ВС
№ 601/1704/19 Провокація передбачає визнання інкримінованих дій
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113091810
Захист від провокації обовʼязково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку правоохоронних органів.
08.12.2022 ККС ВС
№ 466/9812/16-к Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих дій
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834120
Крім того, у цій справі сторона захисту заперечує факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення.
Слід звернути увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ, Суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення (рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).
В цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
07.12.2022 ККС ВС
№ 385/619/16 Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834205
Крім того, у цій справі сторона захисту заперечує факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення.
Слід звернути увагу, що відповідно до практки ЄСПЛ, Суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення (рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).
В цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
06.07.2022 ККС ВС
№ 454/2576/17 Заперечення вчинення злочину та заява про провокацію - відсутність провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218405
Істотна суперечність позиції захисту виключає сумніви у відсутності провокації злочину. Версія про провокацію злочину має визнаватися необґрунтованою, коли обвинувачений заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення.
Категорія: «Захист від провокації» КПК: Глава 21 ст. 271 КПК та у корені Глави 21, КК: у корені Розділу ХІІІ, та ст. 368 КК.
Вас можуть зацікавити інші категорії у вищевказаних статтях:
1. Дії, бездіяльність, які НЕ свідчать на користь провокації
1.1. Не повідомлення правоохоронних органів отримувачем неправомірної вигоди
1.2. Запит на придбання наркотичного засобу
1.3. Активність у відносинах з третіми особами отримувача хабара, яка свідчить про зацікавленість
1.4. Факт звернення з пропозицією до отримувача неправомірної вигоди
1.5. Наявність заяви потерпілого до правоохоронних органів про підготовку винного до злочину
1.6. Наявність зв'язків потерпілого з правоохоронними органами до події злочину
1.7. Неодноразова участь викривача у операціях
1.8. Ініціативність отримувача хабара (обговорення деталей, прояв заінтересованості, заходи конспірації)
1.9. Повторність проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину
1.10. Факти телефонування з боку надавача хабара
1.11. Залучення до операцій штатних працівників правоохоронних органів
1.12. Відсутність заяви про злочин від надавача хабара
1.13. Суперечлива позиція сторони захисту
1.14. Великий проміжок часу між внесенням в ЄРДР та настання події злочину
1.15. Факт проведення оперативної закупки в межах НСРД
1.16. Використання спеціально утворених підприємств
1.17. Залучення до імітації вбивства потенційного потерпілого
2. Дії, які свідчать на користь провокації
2.1. Відсутність інформації про підготовку до вчинення злочину
2.2. Ініціативність у перемовинах з боку викривача
2.3. Прохання з боку надавача неправомірної вигоди щодо вчинення дій, у яких особа не має потреби
2.4. Повторна пропозиція неправомірної вигоди з боку надавача
2.5. Непомічення спецбарвником грошей для закупки у супереч постанові прокурора
2.6. Залежність конфідента від правоохоронців
3. Пасивна поведінка правоохоронців
4. Захист від провокації
5. Перевірка провокації судом. Висновки щодо критеріїв розмежування провокації та законної поведінки
6. Щодо відсутності відомостей про заборону провокації у постанові
7. Вибірковість АК ВК як ознака провокації
Категорія «Провокація» доступна для перегляду у всіх двох модулях (КК, КПК), а саме:
- КПК: Глава 21 ст. 271 КПК та у корені Глави 21
- КК: у корені Розділу ХІІІ, та ст. 368 КК
