За вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 16 листопада 2022 року особу визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено низку обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2021 року особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Стягнуто з обвинуваченого кошти в сумі 9 106 грн на користь держави за проведення експертиз. Вирішено питання щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування особа обвинувачувався у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданого їм службового становища.
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2025 року особу визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2026 року вирок суду першої інстанції скасовано.
Цю статтю написано мною у співавторстві з провідним українським адвокатом Артуром Габріеляном у межах підготовки до Щорічного форуму з кримінального права та процесу імені Й. Л. Бронза, який у 2026 році відбудеться 21 серпня. Стаття пропонується для широкого обговорення серед колег та вироблення спільної позиції щодо порушених у ній питань.
"Коль замаячит перед оным лечь на дно,
То соберёт за ним ассенизатор:
За тем, кто потрусливее, — говно,
За тем, кто поумнее, — провокатор".
ЄСПЛ розглянув питання провокації злочину за обставин, в яких приватна особа, діючи як негласний агент, здійснювала дії, організовані та контрольовані поліцією.
2 липня 2026 року ЄСПЛ виніс рішення у справі CUCEROV v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA щодо врахування обставин провокації злочину національними судами в кримінальному провадженні.
Згідно з протоколом патрульної поліції, водій керував транспортним засобом «Renault Duster» з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння.
Районний суд визнав чоловіка винним у керуванні авто напідпитку, оштрафував його на 17 000 гривень та на рік позбавив водійського посвідчення.
Однак суд апеляційної інстанції повністю скасував незаконну постанову районного суду та закрив провадження по справі, у зв’язку з відсутністю в діях водія складу адмінправопорушення.
Верховний Суд послідовно відстоює позицію, що якщо сторона захисту стверджує, що має місце провокація злочину, то висунення цієї версії передбачає визнання факту отримання особою неправомірної вигоди.
09.10.2025 ККС ВС
№ 131/1285/22 Наполегливе схиляння за попередньою відмовою на придбання наркотичного засобу чи пасивна участь правоохоронців в епізоді збуту наркотичних засобів (перевірка на провокацію)
25.09.2023 ОП ККС ВС
№ 208/2160/18 Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій
