У рішенні від 12.01.2023 у справі «Овчаренко та Колос проти України» ЄСПЛ повторив, що трудові спори не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні ст. 8 Конвенції.
Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути такі спори внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або застосування інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входять (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника.
У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (рішення від 25.09.2018 у справі «Денісов проти України»).
Під час застосування підходу, заснованого на наслідках, Суд визнає застосовність ст. 8 Конвенції лише за умови, якщо ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на приватне життя заявника.
Зважаючи на це ВПВС у постанові від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/115598834 зазначила, що позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях ВРУ за порушення дисципліни та норм етики є санкцією дисциплінарного характеру, застосування якої є втручанням у свободу вираження поглядів, право особи на повагу до її приватного життя (у здійснення нею трудової діяльності).
Така санкція має були предметом контролю щодо дотримання належної процедури, а також пропорційність застосованого заходу втручання у свободи та права вчиненому діянню.
Саме суд як незалежний і безсторонній щодо парламенту орган має виконувати функцію контролю за діями та рішеннями ВРУ у дисциплінарній процедурі.
