Ефективність адвокатської діяльності дуже часто залежить від можливості оперативно отримувати необхідну інформацію, яка формує доказову базу в цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних провадженнях. Одним із ключових інструментів збору таких відомостей є адвокатський запит.
Право адвоката на отримання інформації гарантується статтею 59 Конституції України та деталізується статтями 20 і 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Саме адвокатський запит є спеціальним процесуальним інструментом, спрямованим на забезпечення рівності сторін і можливості ефективного захисту прав клієнта.
Однак на практиці розпорядники інформації часто використовують формальні підстави для відмови або затягування відповіді, що створює необхідність активного захисту професійних прав адвоката, зокрема шляхом притягнення відповідальних осіб до адміністративної відповідальності.
Правова природа адвокатського запиту та обов’язок його виконання
Законодавче визначення адвокатського запиту закріплено у статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокатський запит — це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Для підтвердження повноважень адвокат зобов’язаний додати до адвокатського запиту посвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера або доручення органу, уповноваженого на надання безоплатної правничої допомоги. Закон прямо забороняє вимагати від адвоката подання будь-яких інших документів разом із запитом, зокрема договору про надання правничої допомоги.
Обов’язок реагування на адвокатський запит покладається на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій та громадських об’єднань, які зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію або копії документів, за винятком відомостей з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується значного обсягу інформації або потребує пошуку відомостей серед великої кількості даних, строк його розгляду може бути продовжено до двадцяти робочих днів.
Водночас закон встановлює імперативну вимогу щодо письмового повідомлення адвоката про продовження строку із належним обґрунтуванням причин не пізніше п’яти робочих днів із моменту отримання запиту.
Порушення встановленого законом порядку реагування на адвокатський запит тягне за собою адміністративну відповідальність. Зокрема, ч. 5 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) передбачає, що неправомірна відмова у наданні інформації, несвоєчасне або неповне її надання, а також надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак практика застосування зазначеної норми дозволяє виокремити кілька самостійних форм порушень права адвоката на отримання інформації, а саме:
-
Неправомірна відмова у наданні інформації має місце, коли розпорядник інформації прямо повідомляє про небажання надавати інформацію або документи без належних правових підстав. Найчастіше такі відмови мотивуються відсутністю договору про надання правничої допомоги, внутрішніми інструкціями установи або посиланнями на комерційну таємницю без належного правового обґрунтування.
-
Несвоєчасне надання інформації полягає у наданні відповіді після закінчення п’ятиденного строку або після продовженого строку без належного повідомлення про його подовження. Важливо підкреслити, що навіть подальше надання інформації не усуває факту правопорушення, оскільки склад адміністративного правопорушення вважається завершеним у момент спливу встановленого законом строку.
-
Неповне надання інформації — надання відповіді, яка не охоплює всі запитувані адвокатом документи або відомості без належного пояснення причин їх ненадання. Судова практика виходить із презумпції, що надання інформації лише в частині прирівнюється до її ненадання, якщо розпорядник не довів наявність законних обмежень доступу.
-
Надання інформації, що не відповідає дійсності, охоплює випадки, коли розпорядник надає формальну відповідь, яка не містить запитуваних відомостей або підміняє їх загальними поясненнями.
Отже, адвокатський запит є ключовим інструментом професійної діяльності адвоката, а своєчасне й повне реагування на нього є прямим обов’язком розпорядників інформації.
Типові помилки адвокатів при направленні адвокатських запитів
Судова практика свідчить, що значна кількість справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП завершується безрезультатно саме через процесуальні недоліки в оформленні запитів з боку адвокатів.
Так, однією з найчастіших помилок є направлення адвокатського запиту звичайним поштовим листом або електронною поштою без накладення електронного підпису. У таких випадках адвокат фактично позбавляється можливості довести зміст направленого документа та факт його отримання адресатом. Саме опис вкладення, засвідчений поштовим оператором, є ключовим доказом того, що розпоряднику було направлено адвокатський запит разом із необхідними додатками. Без такого доказу довести склад адміністративного правопорушення неможливо.
Суттєвою проблемою залишається і зміст адвокатських запитів. Формулювання на кшталт «надати інформацію щодо обставин справи» дозволяють розпоряднику обмежитися загальною «відпискою».
Натомість вимога надати копії конкретних документів із чітким переліком значно ускладнює можливість формальної відповіді.
Водночас аналіз судової практики дозволяє виокремити ширший перелік процесуальних недоліків, які системно знижують ефективність адвокатських запитів.
До таких помилок, зокрема, належать:
-
неналежне підтвердження повноважень адвоката або подання ордера з формальними дефектами (відсутність обов’язкових реквізитів, помилки у відомостях про клієнта, відсутність підпису адвоката);
-
нечітке або узагальнене формулювання запитуваної інформації, що дозволяє адресату обмежитися формальною відповіддю без надання конкретних документів;
-
звернення з адвокатським запитом щодо інформації, яка не має безпосереднього зв’язку із наданням правничої допомоги клієнту, що може свідчити про використання професійних повноважень поза межами їх функціонального призначення;
-
неправильне визначення розпорядника інформації, зокрема направлення запиту до органу чи установи, які фактично не володіють відповідними відомостями або припинили діяльність;
-
направлення адвокатського запиту електронною поштою без використання електронного підпису;
-
ненадання обов’язкових додатків до адвокатського запиту або долучення копій документів неналежної якості, що унеможливлює встановлення їх змісту;
-
використання адвокатського запиту як інструменту подання скарг, заяв або звернень, які за своєю правовою природою не є запитами про надання інформації;
-
направлення запиту без належної фіксації його змісту та складу додатків, зокрема без оформлення опису вкладення при поштовому відправленні;
-
фактичне використання інституту адвокатського запиту для отримання інформації в особистих інтересах адвоката або третіх осіб, що суперечить призначенню цього професійного інструменту.
Отже, більшість проблем, пов’язаних із невиконанням адвокатських запитів, виникає не лише через протиправну поведінку розпорядників інформації, а й через недотримання адвокатами формальних вимог до оформлення та направлення запиту. З урахуванням того, що саме адвокат несе процесуальний обов’язок доведення факту направлення запиту, його змісту та належного підтвердження повноважень, дотримання встановлених законом процедур має ключове значення для подальшого захисту прав клієнта.
Покрокова процедура притягнення до адміністративної відповідальності за порушення порядку розгляду адвокатського запиту
Притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за ігнорування адвокатського запиту на практиці є дієвим інструментом захисту професійних прав адвоката, однак результативність цього механізму напряму залежить від правильності та послідовності дій самого адвоката.
Першим та ключовим етапом є належна фіксація факту отримання адвокатського запиту адресатом. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» саме з моменту отримання запиту починається перебіг п’ятиденного строку для надання відповіді. Доказами отримання є повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення, засвідчений оператором поштового зв’язку, інформація з офіційного поштового трекінгу або електронне підтвердження доставки документа, підписаного електронним підписом. Без належної фіксації цієї дати довести факт порушення строків неможливо.
Наступним етапом є встановлення самого факту адміністративного правопорушення. Воно може проявлятися у повному ігноруванні адвокатського запиту, наданні відповіді після закінчення встановленого строку, наданні неповної інформації, безпідставній відмові у її наданні, а також у вимаганні документів, які законом не передбачені. Такі дії або бездіяльність утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Важливим елементом процедури притягнення до адміністративної відповідальності є визначення суб’єкта, уповноваженого на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 255 КУпАП та спеціального порядку застосування статті 212-3 КУпАП у частині порушення права на інформацію, пов’язаного з адвокатською діяльністю, протоколи про адміністративні правопорушення складають голова Ради адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, а також уповноважені відповідною радою члени ради адвокатів регіону.
Відповідно до «Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року № 27 (далі — Порядок), провадження за заявою про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію), у частині порушення права на інформацію, порушується за заявами адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена, на території юрисдикції відповідної ради адвокатів регіону, за адресою робочого місця адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або за місцем знаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, що допустили адміністративне правопорушення.
Важливим процесуальним моментом є правильне визначення суб’єкта адміністративної відповідальності. Протоколи про адміністративні правопорушення складаються стосовно керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, громадського об’єднання, їх посадових та службових осіб, а у разі його відсутності — стосовно особи, яка виконує його обов’язки згідно з відповідним розпорядчим документом цього органу.
До заяви про притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності доцільно додати копію адвокатського запиту, засвідчену копію ордера на надання правничої допомоги, докази направлення та вручення запиту, а також відповідь розпорядника інформації або її відсутність.
При отриманні відповідної заяви адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати уповноважена особа розглядає та перевіряє надані матеріали та за наслідками перевірки приймає рішення про складання протоколу чи рішення про відмову в складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення приймається після проведення перевірки, за умови відповідності адвокатського запиту, заяви (звернення) та доданих до неї матеріалів вимогам закону. Перевірка може складатися з направлення письмових чи усних звернень до заявника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання додаткових пояснень.
У разі встановлення ознак правопорушення голова ради адвокатів регіону складає протокол про адміністративне правопорушення (ст. 255 КУпАП).
Розгляд справи здійснюється районним судом відповідно до ст. 221 КУпАП. Суд перевіряє правильність визначення суб’єкта відповідальності та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення. Навіть якщо на момент судового розгляду відповідь на адвокатський запит була надана, це не виключає відповідальності за порушення строків, оскільки правопорушення вважається завершеним з моменту їх пропуску.
Окрему увагу адвокат повинен приділяти контролю строків притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня вчинення правопорушення. Таким днем вважається наступний робочий день після спливу встановленого законом строку для надання відповіді на адвокатський запит. Зволікання із поданням заяви до ради адвокатів регіону значно зменшує шанси на притягнення посадової особи до відповідальності, оскільки процедура складання протоколу та передача справи до суду також потребують часу.
Системне використання цього механізму формує стабільну правозастосовну практику та поступово дисциплінує розпорядників інформації, змушуючи їх сприймати адвокатський запит як обов’язкову до виконання законну вимогу.
