Як до фізичних так і до юридичних осіб з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи – так звані «санкції».
Особливості встановлення таких обмежень передбачаються Законом України «Про санкції». Даний закон по юридичних мірках є малим, адже містить всього 6 статей, які хоч і конкретно, але не в повній мірі висвітлюють всі сторони санкційної процедури. З точки зору практики – в межах такого невеликого правового поля складно варіювати і знаходити слабкі місця, адже чим менше тексту – тим менше суперечностей.
Підставами накладення на суб’єктів тих чи інших видів обмежувальний заходів можуть бути дії, які створюють реальні або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави тощо або факти порушень фізичними або юридичними особами Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об’єднаних Націй. Також, санкції застосовуються у випадку наявності чинної резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй або рішення чи регламенту Ради Європейського Союзу, під дію яких підпадає «санкційний» суб’єкт.
Процедура застосування санкцій є досить складною, проте, це не створює додаткових гарантій суб’єктам, які під них підпадають та не є перешкодою для частих випадків прийняття рішень про їх застосування.
Відтак, рішення про застосування санкцій набирає чинності лише пройшовши наступні етапи:
1) прийняття рішення Радою національної безпеки та оборони України;
2) введення в дію указом Президента України;
3) затвердження постановою Верховної Ради України.
Важливо наголосити, що як правило, рішення про застосування санкцій не носять індивідуальний характер, а приймаються відразу щодо десятків осіб.
За Законом України «Про санкції» налічується більше 20 видів санкцій, серед яких найчастіше застосовуються блокування активів, обмеження торговельних операцій, обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування (зокрема у відомих випадках з телеканалами), відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в’їзду на територію України тощо.
За загальним правилом, санкції скасовуються рішенням органу, який їх застосував у випадку у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування. Проте, трапляються випадки, коли застосування обмежень є вочевидь безпідставним та неправомірним – в такому разі справа потребує досвіду та юридичних навичок, аби доводити позицію в суді.
Скасування санкцій, накладений рішенням РНБО є трудомісткою і складною процедурою, адже відповідачем у таких справах – завжди є Президент України.
В кожному конкретному випадку необхідно знаходити свої шляхи вирішення справи. Як свідчить судова практика, створена, в тому числі і адвокатами нашого об’єднання – важелем впливу на суд можуть бути відповідні скарги на неправомірність дій посадових осіб, звернення до компетентних органів, доведення помилковості та протиправності застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Великий відсоток успіху залежить і від процесуального моменту. Розгляд позовів у справах про скасування спеціальних санкцій здійснюється за правилами адміністративного судочинства. Такі провадження у 99% випадків супроводжуються залученням третіх осіб, витребуванням доказів і т.п.
Отже, як ви вже могли переконатися, скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) які застосовуються до фізичних та юридичних осіб рішенням РНБО – складна процедура, яка потребує досвіду та надійного юридичного супроводу.
