Рішення ВС у справі № 907/947/22 від 08.04.2025 https://t1p.de/32r9v
Суд відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача. Суд зазначив, що ініціатором апеляційного перегляду є третя особа, відповідач доводів апеляційної скарги не підтримував. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, відтак суд не вбачав підстав для покладення адвокатських витрат за розгляд апеляційної скарги третьої особи на відповідача.
КГС ВС підтримав позицію апеляційного суду вказавши, що у випадку оскарження судового рішення третьою особою, а не відповідною стороною, покладення тягаря оплати витрат на правничу допомогу на відповідну сторону не відповідає принципам пропорційності та верховенства права, закріпленим у ст.2 ГПК України, оскільки в такому випадку ризик настання наслідків, пов'язаних зі вчиненням третьою особою відповідних процесуальних дій, автоматично покладається на особу, яка таких дій не вчиняла, і, по суті, призводить до того, що відповідні негативні наслідки (у вигляді обов'язку сплати витрат на правничу допомогу іншого учасника справи, який був фактично опонентом при розгляді відповідної апеляційної чи касаційної скарги) несе сторона спору, яка такі рішення не оскаржувала, тобто не вчиняла дій, які стали підставою для понесення витрат відповідним опонентом.
До того ж відповідна конструкція має негативний ефект, оскільки створює підґрунтя для зловживання процесуальними правами та подання третіми особами необґрунтованих апеляційних/касаційних скарг тощо за, фактично, умов відсутності ризику негативних наслідків для себе у вигляді обов`язку з відшкодування відповідних витрат, які можливо понесе її опонент у спорі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість стягнення відповідних витрат на професійну правничу допомогу з відповідача через те, що апеляційна скарга подавалась третьою особою.
