Рішення ВС у справі № 910/268/23[5] від 31.07.2026 https://t1p.de/o5jsn
У справі про відшкодування шкоди, завданої банку, суд забезпечив позов шляхом накладення арешту та встановлення заборон щодо корпоративних прав українських та іноземних юридичних осіб, які входили до багаторівневої структури опосередкованого володіння відповідача.
У касаційних скаргах компанії зазначали, що ст.137 ГПК України не передбачає можливості заборонити іноземній особі, яка не є відповідачем, відчужувати частку в іншій іноземній компанії, а ухвала про забезпечення позову вирішує питання про права компаній, не залучених до участі у справі.
КГС ВС зазначив, що відповідно до ст.ст.136,137 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача.
У цій справі суди не зупиняли корпоративних рішень і не втручалися в управління компаніями, а тимчасово заборонили відчуження конкретних корпоративних прав.
Застосовані заборони спрямовані на конкретно визначені частки в послідовному корпоративному ланцюгу. Без обмеження відчуження кожної наступної ланки арешт часток українських товариств міг би втратити практичну ефективність унаслідок зміни опосередкованого контролю.
На переконання ВС, самостійна правосуб’єктність компаній групи не спростовує правомірності забезпечення. Ухвала не покладає на них відповідальність за можливий борг відповідача і не вирішує питання про можливість звернення стягнення на кожен актив.
Заходи забезпечення позову лише зберігають існуючий стан активу, а остаточні майнові наслідки залежатимуть від результату розгляду позову та процедур виконання.
