У правовій доктрині астрент (від лат. аdstringere - примус, фр. l’astreinte - штраф) розуміють як грошову суму, яку присуджує суд за невиконання (несвоєчасне виконання) рішення суду.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088907 від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зауважила, що астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).
Санкція ж ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України) не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, на відміну від астренту як судової неустойки. Їх єдина схожість - пеню чи відсотки суд ухвалює нараховувати на майбутнє - на період після постановлення судового рішення.
Водночас нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення що суд вчиняє лише на вимогу позивача, а не за власною ініціативою.
Також є недопустимою вказівка у судовому рішенні про одночасне нарахування відсотків і пені за весь період до виконання відповідного судового рішення, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України).
Наявність обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру відсотків або пені (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), не може слугувати безумовною підставою для відмови в застосуванні правил щодо нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду.
У господарських зобов`язаннях строк нарахування пені на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України не повинен перевищувати шести місяців, якщо інший строк не встановлений спеціальним законом (ч. 6 ст. 232 ГК України).