Військовослужбовець, який не скорився наказу командира, не може розраховувати на покарання з випробуванням.
Про це зазначила колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 вересня 2024 року по справі №552/4832/22.
Мова йде про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 402 КК України.
Непокорою є відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, за вчинення яких в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Основні тези суду:
1. Непокора є кримінальним правопорушенням із формальним складом, а, отже, кримінальна відповідальність за його вчинення не залежить від настання суспільно небезпечних наслідків. Тому відсутність реальних тяжких наслідків сама собою не спростовує того, що вчинене діяння негативно позначилося на організованості й порядку у військовій частині.
2. Вчинене військовослужбовцем кримінальне правопорушення має підвищену суспільну та національну небезпеку, а відкрита відмова виконати наказ начальника є найбільш зухвалою формою непокори.
3. Принцип індивідуалізації покарання застосовується з урахуванням приписів частини 2 статті 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану створить в інших осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів.
Тож є всі підстави вважати, що вся судова практика найближчим часом щодо непокори буде йти саме шляхом засудження до реального відбування покарання.
Важливо!
Коли військовослужбовець почне відбувати покарання у виді позбавлення волі, він не позбавлений права звернутися за умовно-достроковим звільненням від відбування покарання для проходження військової служби, як це регламентовано статтею 81-1 КК України.
На цьому етапі доречно мати рекомендаційний лист командира військової частини, який підтверджує, що засуджений бажає й надалі продовжувати військову службу в ЗСУ
