Оскільки петиція на сайті Президента про заборону вручення повісток на вулиці набрала необхідну кількість підписів та має бути розглянута Володимиром Зеленським, адвокат Вадим Володарський у Фейсбук висловив свою думку щодо даної теми суто з юридичної сторони:
- Забігаючи наперед: очевидно, автор петиції дещо неправильно з правової точки зору розставив акценти.
До речі, цікава в нас комунікація.
Міністр оборони: "Загалом міністр пояснив випадки з врученням повісток у громадських місцях "ексцесом виконавця":
"Це як у прислів'ї про дурня, якого змусили богу молитися. Кожен центр комплектації має свій план. Доукомплектування відбувається у будь-якому випадку. Не в якихось величезних масштабах, але ми маємо і загиблих, і поранених"» https://news.liga.net/.../reznikov-davat-povestki-kak...
А полковник ЗСУ каже, що «так ефективніше»: https://news.liga.net/.../v-vsu-obyasnili-razdachu...
Хто ж цей самий виконавець..?
Нам залишається підтримати позицію міністра оборони.
Так от.
Чи є протиправним вручення повісток у громадських місцях? Очевидно, ні. Сам факт вручення повістки на вулиці не є порушенням. Як і у будь-якому іншому місці. Місце вручення повістки ніяким нормативним актом не конкретизоване, та, коли військові посилаються на це, вони мають рацію.
Правова проблема виникає із алгоритмом: «перевірили документи на вулиці – виписали повістку на завчасно заповненому бланку».
Передусім: повістка – це не просто «сповіщення». Оскільки вона передбачає конкретні обов’язки особи (зокрема, з’явитися до ТЦК) відповідно до закону, - це по своїй суті індивідуальний правовий акт. Легковажно ставитися до цього не треба.
Хто має право ухвалювати рішення, відповідно до якого видається такий індивідуальний правовий акт у вигляді повістки, щодо конкретної особи? Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає (ч.3 ст.22): «Під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)…»
Тобто: повістка, як документ, як той самий індивідуальний правовий акт, видається саме керівником ТЦК. Причому, звісно, видається щодо конкретної особи, із зазначенням її даних. (До речі: ця норма передбачає явку за мобілізаційними розпорядженнями або повістками. Звідки взялася думка про «явку усіх військовозобов’язаних без будь-яких документів» - з юридичної точки зору незрозуміло, та ТЦК й не впоралися б із таким напливом. Звичайно, це не перешкоджає ні в якому разі явці добровольців!) Тобто, законний алгоритм такий: керівник ТЦК виписує повістки щодо конкретних осіб, і вже цим особам повістки можуть бути вручені у будь-якому місці, без обмежень.
Що таке бланк порожній повістки із підписом та печаткою? Якщо з чисто правової точки зору. Та те ж саме, що й бланк будь-якого іншого індивідуального правового акту чи правовстановлюючого документу.
Тобто, виписка повістки (з усіма реквізитами та щодо конкретної особи) – є виданням індивідуального правового акту, що відноситься до повноважень керівника ТЦК. Це пряма норма закону так каже.
За посиланням вище є точка зору полковника із посиланням на Постанову КМ №921. Але, якщо ми прочитаємо цю постанову уважно, то побачимо там трохи інше. У прийнятому нею Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних є пункти 33 та 47, якими передбачено дії органів місцевого самоврядування у разі отримання розпорядження керівника ТЦК про виклик військовозобов’язаних. Але, по-перше, там обмежені коло як суб’єктів, так і випадків: коли облік військовозобов’язаних ведеться відповідним органом влади або підприємством. Але головне інше: у цьому випадку також ідеться про виклик конкретних осіб, зазначених у розпорядженні, які повідомляються у таких випадках не повістками, а, наприклад, наказом по підприємству. Знов-таки, це пряма норма вказаного Порядку. Яка не дає права виписувати саме повістки, ані військовим «на колінці», ані поліцейським.
До речі, з цієї точки зору дуже сумнівним виглядає виклик до «чужого» воєнкомату (ТЦК), не того, де особа на обліку. Особливо коли мова йде про звірку даних. Із чим звіряти, коли усі документи щодо особи зовсім у іншому органі?
Про поліцію. П.59 цього ж Порядку визначає лише три функції поліції у даній сфері: розслідування у разі ухилення; розшук, затримання та доставку осіб, які ухиляються від виконання військового обов’язку; інформування щодо наявності судимості та перебування під слідством призовників і військовозобов’язаних. Причому ці функції здійснюються за зверненням ТЦК, тобто, знов-таки, спочатку має бути звернення щодо конкретних осіб. Все. Про ухвалення поліцейським рішення про виклик до ТЦК конкретної особи (що передбачає виписка повістки) – не йдеться. Ст.23 Закону «Про національну поліцію» також не передбачає таких повноважень поліції.
При цьому є, в межах повноважень як ТЦК, так і поліції, абсолютно правові заходи дії саме на тих, хто змінив місце проживання та не став на військовий облік.
Висновок той же. Повістку, дійсно, вручити фізично – можуть де завгодно. Навіть не обов’язково це мають бути представники ТЦК (воєнкомату); вручення повісток поліцейським або представником іншого органу, очевидно, є допустимим. Але саме виписка повістки, на порожньому бланку із підписом та печаткою, не уповноваженою на це особою, - законними діями визнати не можна.
Ніщо у цьому тексті не має розцінюватися, як заклики до якогось опору представникам влади. На жаль, зараз можливість захисту від неправомірних дій службових осіб взагалі обмежена, у тому числі й внаслідок стану судової системи (зокрема, строків розгляду справ), але це – окрема та сумна тема…
