Як убачається з рішення ЄСПЛ у справі «Суслов та Батікян проти України» від 06.10.2022, констатація міжнародною судовою установою порушення ст. 3 Конвенції у звʼязку з недопустимими умовами тримання під вартою в слідчому ізоляторі обумовлена тим, що уряд не спростував тверджень заявника про брак особистого простору в камері, а також наявними відомостями про побутові умови тримання в цьому ізоляторі.
На відшкодування моральної шкоди було виплачено 2 500 євро.
ЄСПЛ з`ясував, що на скарги про жорстоке поводження не було відповіді понад чотири місяці, а подальше розслідування складалося головним чином з допиту працівників міліції, чиї показання були прийняті беззаперечно, тоді як самого заявника не було допитано і яких-небудь слідчих дій з метою перевірки його тверджень не було проведено.
Спираючись на свою попередню практику розгляду подібних справ (зокрема, рішення у справі «Каверзін проти України»), котра свідчить, що така ситуація в Україні становила системну проблему, Суд виснував про недодержання Україною позитивного зобовʼязання за Конвенцією забезпечити ефективне розслідування скарг на жорстоке поводження.
Безпосереднє здійснення такого розслідування, у тому числі на виконання рішень ЄСПЛ, належить до повноважень правоохоронного органу згідно з визначеною законодавством процедурою та компетенцією (підслідністю), а не суду.
Зважаючи на такі міркування, ВПВС у постанові від 28.11.2023 у справі № 1-7/12 https://reyestr.court.gov.ua/Review/115546325 відмовила у перегляді вироку з таких підстав порушення ст. 3 Конвенції, оскільки новий судовий чи апеляційний розгляд справи не є за законом способом усунення допущеного порушення.
