Позивач вимагав зобов`язати Президента України оприлюднити наявну в нього публічну інформацію, яка становить суспільний інтерес.
ВС позовну заяву спочатку залишив без руху, а потім ухвалою повернув позивачу з тих підстав, що всупереч вимогам статті 160 КАС України позивач не обґрунтував, які саме його права / інтереси, якими повноваженнями Президента України порушені.
ВПВС скасувала ухвалу ВС, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На новому розгляді ВС на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження у справі закрив, оскільки позивач не звертався із запитом на інформацію в порядку Закону № 2939-VI до відповідача, який висвітлюючи в інтервʼю інформацію не виконував саме публічно-владні управлінські функції, зосібна й стосовно позивача.
ВПВС в постанові від 24.11.2022 у справі № 9901/337/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107846855 скасовуючи ухвалу ВС зауважила, що описані позивачем обставини та відомості дають підстави виснувати, що суд мав би висловитись і прийняти відповідне процесуальне рішення по суті спору, а не закривати провадження з підстав відсутності ознак адміністративного спору, що взагалі виключає його судовий розгляд.
Адже, якщо суд під час розгляду справи встановлює, що зі змісту позовних вимог можна визначити, що, наприклад, не вбачається протиправної бездіяльності відповідача в перешкоджанні доступу до запитуваної інформації чи що така інформація перебуває за межами будь-якої управлінської діяльності суб`єкта відносин у сфері доступу до публічної інформації, то такого роду формулювання чи судження стосуються суті спору й мають використовуватися як мотиви тільки за результатами кінцевого розгляду спору по суті, а не стосуються підсудності чи юрисдикції спору.
