Правова позиція ЄСПЛ у справі «T.C. v. ITALY» від 19.05.2022, заява № 54032/18 https://cutt.ly/mCFOTfX
Батько дитини скаржився на рішення національних судів, які зобов’язали його утриматися від активного залучення дочки до своєї релігії, указуючи, що до нього ставилися інакше, аніж до його колишньої партнерки з причини належності до релігійної організації.
Згідно з оцінкою ЄСПЛ, практичні механізми здійснення батьківської опіки над дітьми, визначені національними судами, не можуть, як такі, порушувати свободу заявника сповідувати свою релігію. Пріоритетною метою є врахування найкращих інтересів дітей, що передбачало узгодження освітнього вибору кожного з батьків і спроби знайти задовільний баланс між індивідуальними уявленнями батьків, унеможливлюючи будь-які оціночні судження та, за необхідності, встановлюючи мінімальні правила особистої релігійної практики.
У цій справі рішення суду мало на меті вирішення конфлікту, який виник через різні погляди батьків на виховання та освіту їхньої дитини. Суди своїми рішеннями намагалися узгодити права кожної зі сторін, зосередившись передусім на найкращих інтересах дитини зростати у відкритому й мирному оточенні. Єдиною метою рішення було збереження свободи вибору дитини з урахуванням поглядів її батька на освіту. В будь-якому разі рішення суду не забороняло заявникові використовувати обрані ним освітні принципи до своєї дочки, так само як і не перешкоджало йому брати участь у діяльності релігійної організації особисто. Також опіка заявника чи його право бачитися з дитиною обмежені не були. Крім того, ураховуючи те, що рішення не були остаточними й могли бути скасовані в будь-який час, заявник міг клопотати про перегляд рішення.
Таким чином, Суд вирішив, що жодної різниці в поводженні із заявником та матір’ю, заснованої на релігії в рішеннях національних судів щодо їхнього спору, немає, а тому порушення ст.14 Конвенції, взятої разом зі ст.8 Конвенції, протлумаченою у світлі ст.9 Конвенції, не було.
