Під час купівлі квартири важливо враховувати не лише вартість самого житла, а й додаткові витрати, пов'язані з оформленням угоди. Одне з найпоширеніших запитань, яке виникає між покупцем і продавцем: хто повинен оплачувати послуги нотаріуса?
На практиці це нерідко стає предметом обговорення безпосередньо перед підписанням договору. Тож розберімося, що передбачає законодавство України.
ХТО ЗА ЗАКОНОМ ОПЛАЧУЄ ПОСЛУГИ НОТАРІУСА?
В Україні немає універсального правила, яке зобов'язує виключно покупця або продавця оплачувати послуги нотаріуса під час оформлення договору купівлі-продажу квартири.
Зазвичай це питання вирішується за домовленістю між сторонами угоди.
Якщо покупець і продавець звертаються до приватного нотаріуса, вартість його послуг визначається індивідуально. Відповідно до статті 31 Закону України «Про нотаріат», приватні нотаріуси самостійно встановлюють розмір плати за вчинення нотаріальних дій за домовленістю з фізичною або юридичною особою.
Тому можливі декілька варіантів оплати:
- усю суму за нотаріальні послуги сплачує покупець;
- усі витрати бере на себе продавець;
- покупець і продавець ділять витрати порівну;
- сторони домовляються про інший варіант розподілу витрат.
Найчастіше витрати на нотаріальне оформлення бере на себе покупець. Однак важливо розуміти: це поширена практика на ринку нерухомості, а не обов'язкова вимога законодавства.
Важливо! Інші правила діють у разі звернення до державного нотаріуса. За посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості справляється державне мито, ставка якого відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» становить 1% від суми договору.
За роз'ясненням Державної податкової служби, державне мито сплачує особа, в інтересах якої вчиняється нотаріальна дія. Водночас покупець і продавець можуть домовитися про розподіл цієї суми між собою.
ЯКІ ЩЕ ВИТРАТИ ПОТРІБНО ВРАХУВАТИ ПІД ЧАС КУПІВЛІ КВАРТИРИ?
Окрім оплати нотаріальних послуг, під час оформлення договору купівлі-продажу необхідно враховувати й інші платежі.
Зокрема, це обов'язковий збір на державне пенсійне страхування. Його розмір становить 1% від вартості нерухомості, зазначеної в договорі купівлі-продажу.
За загальним правилом цей платіж здійснює покупець.
Також під час оформлення угоди можуть виникнути додаткові витрати:
- оцінка нерухомості;
- отримання необхідних документів;
- банківські перекази;
- інші супутні послуги, пов'язані з оформленням угоди.
Розмір цих витрат залежить від конкретної ситуації, особливостей об'єкта нерухомості та домовленостей між сторонами.
Тому перед укладенням договору рекомендую заздалегідь з'ясувати у нотаріуса повний перелік платежів, які необхідно здійснити для посвідчення договору та державної реєстрації права власності. Це допоможе уникнути непорозумінь і непередбачених витрат безпосередньо перед підписанням документів.
ДУМКА ФАХІВЦЯ РИНКУ НЕРУХОМОСТІ
На думку Євгенія Жижченко, питання розподілу витрат на нотаріуса потрібно обговорювати ще на етапі домовленостей про купівлю-продаж квартири, а не в день оформлення угоди.
Покупець повинен розуміти, скільки коштів йому необхідно мати не лише на придбання нерухомості, а й на всі супутні платежі. Продавець, зі свого боку, також має заздалегідь знати, які витрати лягають на нього.
Особливо важливо не плутати оплату послуг приватного нотаріуса з обов'язковими платежами, передбаченими законодавством.










