Нарахування оплати за теплову енергію на загальних підставах без урахування показників індивідуальних квартирних лічильників - протиправне.
Суди розглядають велику кількість позовів щодо спорів громадян із постачальниками теплової енергії, які нараховують оплату за надання цих послуг без врахування показників індивідуальних лічильників, встановлених у квартирах багатоквартирного будинку.
Верховний Суд 22.02.2023 зробив правові висновки щодо неправомірності таких дій з боку постачальників теплової енергії.
Так, власник квартири багатоквартирного будинку звернувся в суд із позовом до КП «Київтеплоенерго» про визнання дій протиправними щодо нарахування вартості послуг з центрального опалення його квартири без врахування показників індивідуального лічильника починаючи з жовтня 2019 року, зобов’язання зробити перерахунок та подальшому робити нарахування на підставі показників індивідуального лічильника.
Позов мотивовано тим, що з жовтня 2018 року позивач встановив у квартирі лічильник квартирного обліку теплової енергії, який поставив на комерційний облік (що підтверджується відповідним актом) і в подальшому оплату послуг здійснював за цим лічильником. Водночас, з жовтня 2019 року відповідач почав нараховувати вартість послуг з центрального опалення без врахування показників індивідуального лічильника обліку.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що вузол обліку теплової енергії позивач встановив у недозволеному місці, що унеможливлює об`єктивне встановлення кількості спожитої теплової енергії. Зокрема, лічильник квартирного обліку теплової енергії встановлено безпосередньо у квартирі, але в ній відсутній єдиний тепловий ввід, що унеможливлює встановлення розподільного обліку теплової енергії. У житловому будинку, облаштована система опалення, в якій відбувається підключення опалювальних пристроїв від подавальних стояків вертикального типу. Тому, враховуючи нормативно визначені критерії, технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії при зазначеній схемі відсутня. Однак, суди дійшли висновку про можливість встановити у квартирі позивача приладів-розподілювачів, що могло б обліковувати енергію за індивідуальним лічильником, а не встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії.
При цьому, необхідність такого фактичного технічного переобладнання суди мотивують прийнятим КМУ Порядком № 829.
Верховним Судом 22.02.2023 вказані судові рішення скасовано та задоволено позов у повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно із ч. 7 ст. 24 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119-VІІІ, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири є обов`язковим. На підставі ч. 4 ст. 6 цього ЗУ, оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.
До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування вказаного ЗУ (02 серпня 2017 року), діяли Правила № 630.
Пункт 10 Правил № 630 передбачав, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, тобто виконавець і споживач не мали права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Аналогічно у відповідності до ст. 32 ЗУ «Про теплопостачання» за наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору.
Відповідно до ч.7 ст. 4 ЗУ № 2119-VІІІ вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) повинні бути встановлені прилади – розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
При цьому на час встановлення лічильника квартирного обліку теплової енергії діяв Порядок, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 205, який набрав чинності 18 вересня 2018 року.
У пункті 10 цього Порядку визначено, що за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Проте цим порядком не заборонено встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії і за межами приміщення за наявності відповідних умов.
Судами встановлено, що влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії виконане на підставі робочого проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, погодженого КП «Київтеплоенерго», а лічильник прийнято на комерційний облік і зауважень у відповідача не було.
Отже, враховуючи те, що КП «Київтеплоенерго», яке є виконавцем послуг з централізованого опалення квартири, всупереч положенням ЗУ №2119-VІІІ, а також Правил № 630, які були чинними на час встановленні позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належній йому квартирі, а тому нарахування оплати за теплову енергію на загальних підставах, без урахування його показників є протиправним.
Окрім того, претензії постачальника щодо необхідності встановлення засобу обліку теплової енергії згідно з Порядком, затвердженому 10.10.2018 КМУ за № 829, який прийнято після встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії та після прийняття його на комерційний облік індивідуального лічильника позивача, а саме 12 та 10 жовтня 2018 року, прямо суперечить ст. 58 Конституції України ( закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи).
Наведене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.
Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.
При цьому, Порядок № 829 не передбачає необхідність приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами.Цей порядок також не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку № 829.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 02.11.2021.
Отже, показники індивідуальних квартирних лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829 повинні враховуватися виконавцем послуг.
