Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР.
Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.
Якщо не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку, то виселення повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку ст. 40 Закону № 898-IV та частин 1 - 3 ст. 109 ЖК УРСР, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.
Якщо за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення, виселення проводиться у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 109 ЖК УРСР, тобто з наданням житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 цього Кодексу.
Водночас, як зазначила ВПВС у постанові від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110111441, вселення в даному випадку відбулося після укладення договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя, тобто всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі № 898-IV.
Це зумовлює наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову про виселення та скасування реєстрації місця проживання.
Проте, зважаючи на дію ЗУ від 15.03.2022 № 2120-IX, ВПВС вирішила виконання постанови суду в частині виселення відповідачки зупинити на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
