Передбачений ч. 3 ст.216 ГК України принцип неприпустимості застереження у господарському договорі щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції не слід тлумачити виключно у зв`язку з приписами Закону № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції».
Зазначений принцип поширює дію на ширше коло відносин, ніж те, яке регулює цей Закон, і стосується як виробників продукції, так і її продавців, про що прямо вказано в абзаці четвертому частини третьої статті 216 ГК України.
Сфера дії Закону № 3390-VI обмежена відносинами щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні. При цьому необхідно враховувати висновки ВС щодо необхідності довести наявність умов відповідальності для стягнення відшкодування збитків, висловленій у постанові від 24.07.2018 у справі № 904/9754/17.
Водночас апеляційний суд помилково виснував про необхідність задоволення вимоги про визнання пунктів договору поставки (у частині, яка обмежує відповідальність постачальника за умисне порушення зобов`язання) недійсними.
Положення цих пунктів, які обмежують відповідальність постачальника, є нікчемними на підставі ч. 3 ст. 614 ЦК України.
Вказуючи на це ВПВС у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114904857 вкотре зазначила, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
