20 червня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 923/588/18 (ЄДРСРУ № 82498791) досліджував питання обов’язковості надсилання квитанції судового збору іншим учасникам судового провадження.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Приписами частин 1, 2 ст.9 Закону № 3674 – VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
З додатку 2 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а у випадку апеляційної скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна апеляційна скарга та дата судового рішення, яке оскаржується.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом постанові по справі від 31.05.2018 року у справі № 922/496/17 (ЄДРСРУ № 74508787) та №905/1057/18 від 16 січня 2019 року (ЄДРСРУ № 79250066).
В той же час надання доказів надсилання (з описом вкладення) учасникам справи документу про сплату судового збору, нормами зокрема Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а їх не надання не може бути підставою для повернення судом скарги заявнику, так як відсутність у іншого учасника справи доказів сплати судового збору заявником апеляційної скарги не впливає на вирішення спору по суті.
Аналогічну правову позицію викладено постановах Верховного Суду від 17.09.2018 у справі№927/95/18, та від 08.10.2018 у справі №927/626/17 та підтримано 20 червня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 923/588/18, де для запобігання надмірного формалізму конкретизовано, що суд не позбавлений права зобов'язати сторону виконати вимоги ст. 259 ГПК України, зокрема, надіслати іншим учасникам справи копії доданих до апеляційної скарги документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення, а у випадку невиконання таких вимог суду - застосувати заходи процесуального примусу, які наведені у ст.ст. 131-135 ГПК України.
