За час роботи з військовослужбовцями я побачив цілу низку суттєвих проблем, з якими стикаються люди, що несуть службу в лавах ЗСУ. Прошу прочитати цей текст, щоб розуміти весь комплекс проблемних питань.
Отже, почнемо.
Подання рапортів: абсолютне порушення прав військових
На жаль, наші захисники фактично не мають майже ніяких прав. Навіть злочинець, який відбуває покарання, може зустрітися з адвокатом, добитися лікування тощо. Якщо ж адміністрація пенітенціарного закладу не направить ув’язненого на лікування, це питання буде вирішено в суді.
Що ж ми бачимо у військових?
- Великі складнощі в поданні будь-якого рапорту, який може взагалі не бути прийнятий до розгляду – таке відбувається дуже часто.
- В багатьох військових частинах вигадали власні зразки рапортів, що є незаконним, бо рапорт пишеться в довільній формі.
- Рапорту можуть не надати вхідний номер, а потім заявити, що його взагалі не існувало.
- Рапорт розглядається згідно Закону України «Про звернення громадян» у 30- або 45-денний термін – очевидно, що це повинно робитися швидше. Наприклад, військовий пише рапорт про направлення на лікування, і він може розглядатися 30 або 45 днів. Виникає питання: а як бути зі станом здоров’я цієї людини? До лікування вона може просто не дожити – на жаль, такі випадки непоодинокі. Мені відомий випадок, коли людину після операції, яка потребувала виключно постільного режиму, примусили їхати до військової частини. Після цього командування тиждень не підписувало рапорт на відпустку, хоча постанова ВЛК цю відпустку передбачила.
- Відсутність будь-якої відповідальності командування за нерозгляд рапортів.
- Відсутність чіткого, прописаного в законі переліку документів для звільнення за сімейними обставинами. Це дає військовим частинам великі можливості для зловживань. Наприклад, трапляються випадки, коли командування вимагає від військовослужбовців документи, взагалі не передбачені законом – наприклад, довідку, яка підтверджує, що батько утримує своїх дітей!
- «Неофіційні» розпорядження командування не переводити військовослужбовців до інших підрозділів навіть в межах частини та не приймати рапорти на переведення. Це також є прямим порушенням прав військових. Більше того, саме командування повинно забезпечити переведення обмежено придатних до тих підрозділів, де вони можуть проходити службу, виходячи з їхніх діагнозів.
Перешкоджання лікуванню військовослужбовців
В дуже багатьох військових частинах існують «неофіційні» обмеження щодо направлення людей на лікування, не передбачені жодним законом. Наслідки цього всім нам зрозумілі.
Обмежено придатні: на узбіччі життя
Ця проблема існує з початку повномасштабної війни і ніяк не вирішується. Десятки тисяч військових отримали поранення, травми, є просто хворими. Перших декілька місяців їм платять повне грошове утримання, а потім виводять поза штат. Зверніть увагу, що поняття «виведення військовослужбовців поза штат» в законодавстві немає! Ці люди отримують у кращому разі 6500 грн на місяць і нікому не потрібні сидять в лісопосадках, селах або пунктах постійної дислокації частин.
У зв’язку з цим я згадую палкі пости наших чиновників про те, що обмежено придатні військові можуть бути задіяні в штабах, технічних службах тощо. Насправді абсолютна більшість цих людей не задіяна ніде.
Невиконання постанов ВЛК командуванням військових частин
Згідно чинного законодавства постанова ВЛК підлягає негайному виконанню. Отримавши постанову (довідку) ВЛК про обмежену придатність або непридатність людини до служби у певних частинах, командування зобов’язане перевести її до частин або підрозділів, де вона може проходити службу. Дуже багатьма частинами ця норма не виконується, натомість обмежено придатних намагаються всіма силами загнати на «нуль».
Неналежний медичний огляд на ВЛК
Те, що висновки українських ВЛК є дуже суб’єктивними, вже стало «притчею во язицех». Я знаю одну польову ВЛК, яка належить до Вінницького військово-медичного клінічного центру – вона оглянула 50 чоловік за три години! Простий арифметичний підрахунок каже, що на одну особу припадало 3-4 хвилини – часу вистачало лише на те, щоб написати: «Придатний». Є випадок з моєї практики (зараз він на етапі оскарження), коли голова ВЛК під час медогляду бійців дзвонив комусь і питав: «Якими їх робити? Придатними чи обмежено придатними?»
Крім того, ВЛК часто оформлюють поранення, які отримав воїн, як пов’язані не з захистом Батьківщини, а з проходженням військової служби. Тобто поранення, контузія або акубаротравма, отримана військовим, фіксується як наслідок його власної необережності. Таким чином людина позбавляється дуже великої частини виплат.
Невиплата додаткових винагород
В багатьох випадках фінслужби військових частин маніпулюють бойовими розпорядженнями, не вносячи до них людей, які виконують бойові завдання. Найчастіше боєць не має можливості відстежувати цей процес і не отримує «бойових» доплат.
Невиконання вимог про надання відпусток
Командування частин ігнорує Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», тому військові не отримують відпусток, на які мають законне право.
Законодавство не враховує вимог воєнного стану
Тут ми знову повертаємося до рапортів. Будь-який рапорт розглядається в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», але етапи його подання не врегульовані ніяк. Крім того, жодним чином не передбачена обов’язковість розгляду рапортів! Направлення на лікування, направлення на ВЛК, направлення на перегляд постанови ВЛК – всі ці питання досі залишаються поза межами законодавства.
Неврегульованість статусу призовників
Ця категорія військовослужбовців не може брати участі в бойових діях, але й не може бути звільнена. В результаті призовники роками перебувають у пунктах постійної дислокації частин, на полігонах тощо, не маючи досяжної перспективи звільнитися.
Заради справедливості зазначу, що серед потоку зловживань є багато протилежних випадків, коли питання розглядаються швидко та в рамках законодавства. Втім, проблеми, перераховані в цій статті, є дуже поширеними. При всьому своєму різноманітті ці проблеми мають спільне походження та однакові наслідки – це відсутність реального механізму захисту прав українського воїна та, як результат, його безправність.
