Новини законодавства щодо сумісництва та державної служби

Дата: 29.11.2022 15:24

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2022 № 306 затверджено перелік постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, що втратили чинність.

Втратили чинність такі постанови Кабінету Міністрів України:

  • від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
  •  04.03.2015 № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції».

Також вважається таким, що втратив чинність пункт 6 постанови від 31.08.1996 № 1033 «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню», який також стосувався тривалості роботи за сумісництвом, загальної і тривалості роботи за сумісництвом протягом місяця і оплати праці сумісників за фактично виконану роботу.

Що це означає?

Так, на підставі Закону № 2352-IX від 01.07.2022 (набрання чинності 19.07.2022) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відредаговано статтю 102-1 КЗпП України «Оплата праці за сумісництвом».

Редакція статті до 19.07.2022 передбачала, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

З 01.07.2022 стаття просто визначає, що таке сумісництво та як оплачується робота за сумісництвом, а посилання на порядок регулювання Кабінетом Міністрів України сумісництва працівників державних підприємств, установ, організацій виключено.

Отже, тепер при вирішенні питання щодо порядку та умов роботи за сумісництвом державних службовців слід керуватись лише статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції», яка дослівно в даний час звучить так:

Стаття 25. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

2. Особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.

3. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних органах, осіб, зазначених у підпункті "к" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону (крім осіб, зазначених в інших підпунктах пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону). Обмеження, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, не поширюються на осіб молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу в аварійно-рятувальних формуваннях та пожежно-рятувальних підрозділах у змінному режимі (за умови відсутності у таких осіб повноважень із здійснення заходів державного нагляду (контролю), реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, ліцензування).

Тобто умови для роботи за сумісництвом для державних службовців (тобто осіб які мають такий статус у розумінні відповідного закону) залишаються незмінними:

на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особ можна за сумісництвом займатись викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практиою із спорту.

Оплата відбувається за фактично відпрацьований час.

Ratio Decidendi : Юридичний портал