Якщо особа видала річ, зазначену в ухвалі слідчого судді, мету обшуку досягнуто, а все, що виявлено після цього, не може бути покладено в основу обвинувачення.
Постанова ККС ВС у справі № 710/611/24 від 13 жовтня 2026 року.
11 листопада 2024 року Шполянський районний суду Черкаської області виправдав особу у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (КК), обґрунтувавши свій висновок тим, що протокол обшуку від 15 лютого 2024 року та похідні від нього докази є недопустимими.
Засуджений обвинувачувався у тому, що він наприкінці серпня 2023 року зірвав рослини коноплі, які переніс до свого гаража, висушив і подрібнив, виготовивши наркотичний засіб - канабіс загальною масою в перерахунку на суху речовину 11,6 г для власного вживання, який було виявлено та вилучено працівниками поліції під час обшуку 15 лютого 2024 року.
Апеляційний суд оскарженим вироком скасував вирок районного суду та ухвалив новий вирок, яким засудив його за частиною 1 статті 309 КК до штрафу у розмірі 17 000 грн .
Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував, зокрема тим, що районний суд дійшов необґрунтованого висновку про недопустимість протоколу обшуку від 15 лютого 2024 року та інших похідних від нього доказів.
Переглядаючи оскаржений вирок у касаційному порядку, ККС ВС зазначив наступне:
Ухвалою слідчого судді від 07 лютого 2024 року частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння засудженого з метою відшукання та вилучення мобільного телефону, в якому містяться відеозаписи з погрозами фізичною розправою потерпілому.
Згадана ухвала постановлена в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250360000146 від 05 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 345 КК.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що після оголошення ухвали слідчого судді від 07 лютого 2024 року та вручення її копії засудженому, останній одразу видав слідчому зазначений в ухвалі мобільний телефон. Пересвідчившись, що цей телефон має номер, зазначений в ухвалі про дозвіл на обшук, і запакувавши його, слідчий продовжив обшук, в ході якого було виявлено та вилучено канабіс.
Відповідно до частини 5 статті 236 КПК обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
У даній справі слідчим суддею було чітко визначено обсяг обшуку, а саме відшукання та вилучення мобільного телефону із конкретним номером. Таким чином, після видачі згаданого телефону засудженим, мета обшуку була досягнута, а подальші дії працівників поліції виходять за межі ухвали слідчого судді.
Такі дії слідчого є «обшуком наосліп» («fishing expedition»), суть якого полягає у проведенні широкомасштабного, невизначеного пошуку «навмання» (без наявності чітких, обґрунтованих підозр щодо конкретних фактів чи осіб) з метою виявлення ознак будь-якого порушення.
Суд погоджується з доводами сторони захисту та висновком суду першої інстанції про недопустимість результатів згаданого обшуку, а також інших доказів, отриманих завдяки цим результатам (висновки експертів тощо), виходячи з положень частини 1 статті 87 КПК.
Будь-яких інших доказів винуватості засудженого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні сторона обвинувачення не представила, хоча під час розгляду справи були забезпечені можливості сторони обвинувачення надати такі докази.
Відповідно до статті 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Кримінальне провадження закриттю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 284 КПК .
У зв`язку з таким висновком, Суд не вважає за необхідне розглядати решту доводів сторони захисту.
