Рішення ВС у справі № 220/1881/21 від 15.01.2026 https://t1p.de/5e5kl
Позивачка у касаційній скарзі вказувала, що судами, зокрема, не з'ясовано, чи співвідноситься ведення керівником навчального закладу викладацької роботи на умовах суміщення з вимогами укладеного з ним як строкового договору, так і норм Закону України «Про повну загальну середню освіту», на виконання якого контракт з нею не укладався.
КЦС ВС надаючи оцінку суті спору вказав, що п. 4 Постанови «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» № 245, установлено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів.
Водночас, п.91 Інструкції № 102 передбачено, зокрема, що керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку).
Позивачка як директор навчального закладу вела в ньому викладацьку роботу, підвищувала свій фаховий рівень і отримувала за таку роботу відповідну заробітну плату на умовах, установлених для педагогічних працівників, а саме за тарифікацією, проте трудові відносини між позивачкою та відповідачем існували виключно на підставі контракту, відповідно до якого позивачка обіймала посаду директора навчального закладу, а не вчителя.
Таким чином, після закінчення строку контракту та звільнення позивачки з посади директора навчального закладу її трудові відносини з відповідачем припинилися. Будь-які правові підстави для продовження трудових відносин із позивачкою як з учителем у закладі освіти були відсутні, оскільки вона не перебувала на посаді вчителя, а вела викладацьку роботу, як особа, яка займала посаду директора, що не є тотожними поняттями.
