Порушення кримінального провадження за ст. 212 КК України без «узгодженого ППР»

Дата: 10.07.2026 18:33

Правова (не)можливість порушення кримінального провадження за ст. 212 КК України без «узгодженого» податкового повідомлення рішення

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження №51-8007км18) вказав: «...положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».

Крім цього, слід враховувати сталу судову практику про те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень податкового законодавства.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2020 року по справі №160/93/19, від 04.06.2020 року по справі №340/422/19 та від 16.04.2021 по справі №813/1301/15.

Як вбачається з постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.01.2025 (справа № 583/2063/16-к, ЄДРСРУ № 124689383) факт податкового порушення, види та розмір несплачених податків, способи й механізм такої несплати, документальні докази вчинення податкового правопорушення, коло посадових осіб платника, відповідальних за несплату податків, встановлюються саме актом податкової перевірки; обвинувачення за ст. 212 КК України передбачає наявність податкового боргу, який повинен бути узгодженим та вираховується на підставі податкової перевірки, й за результатами такої перевірки виноситься повідомлення-рішення, яке також має бути узгодженим.

У вищевказаній постанові Верховного суду викладена правова позиція відповідно до якої, обвинувачення за ст. 212 КК України передбачає наявність податкового боргу, який повинен бути узгодженим і вираховується на підставі податкової перевірки, й за результатами такої перевірки виноситься повідомлення-рішення, яке також має бути узгодженим. Натомість у кримінальному провадженні орган досудового розслідування перебрав на себе повноваження податкового органу та почав проводити розрахунки без врахування наявної в матеріалах кримінального провадження документації, фактично створивши у такий спосіб новий доказ компіляцію.

(!!!) Згідно з постановою колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.06.2025 (справа № 172/1310/23), аналітичні дослідження спеціалістів не можуть бути процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів.

Наведене вище узгоджується з послідовною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (наприклад, із постановами від 27 вересня 2018 року у справі № 533/93/16-к, провадження № 51-4186км18; від 28 липня 2021 року у справі № 754/7890/19, провадження № 51-2468км21; від 24 листопада 2021 року у справі № 711/93/17, провадження № 51-3425км21; від 29 травня 2023 року у справі № 583/877/21, провадження № 51-603км23).

У постанові від 20.11.2024 року у справі №201/9734/21 Верховний Суд зазначив, що на час розгляду кримінального провадження податкове повідомлення-рішення оскаржується в порядку адміністративного судочинства. Тож наразі не встановлено, чи є в цьому провадженні обов`язковий елемент складу злочину, передбачений ст. 212 КК України, а саме чи призвели діяння, що інкримінувалися до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у великих й особливо великих розмірах, і це питання перебуває на вирішенні судів адміністративної юрисдикції.

До того ж, дотримання прав платників податків є ключовим. Оскарження податкових рішень та забезпечення прозорості процесу є важливими для захисту прав суб`єктів господарювання. Судова практика підтверджує, що докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності, чого аналітичні дослідження у більшості випадків не забезпечують.

У справі №201/9734/21 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що висновок спеціаліста за результатами проведення економічного дослідження і висновок експерта не можуть замінювати встановленого Податковим Кодексом України порядку нарахування та сплати податків, перевірки правильності їх сплати і підтверджувати визначення грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, у зв`язку з чим не є належними доказами відповідно до ст. 85 КПК України, адже не можуть підтвердити наявність податкової заборгованості, яка визначається відповідно до норм податкового законодавства.

Крім того, скасування судом податкових повідомлень-рішень свідчить про відсутність податкового зобов`язання, в ухиленні від сплати якого обвинувачується особа, а тому особа не може бути визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України (Постанови Верховного суду від 17 липня 2018 року у справі № 362/4372/13-к (провадження № 51-4150км18), від 26 вересня 2018 року у справі № 361/8842/2014-к (провадження № 51-3069км18), від 19 листопада 2019 року у справі № 759/10575/16-к (провадження № 51-1951км19), від 26 лютого 2020 року у справі № 296/415/12-к (провадження № 51-247км18) та ін.)

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів» визначено, що в разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

У підп. 13 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, визначено, що Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань контролює своєчасність подання платниками податків (платниками єдиного внеску) передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску.

Тож саме на вказаний контролюючий орган покладено функцію з визначення суми недоїмки податкового грошового зобов`язання, а не на правоохоронні органи, за винятком додаткових зібраних доказів, які будуть вказувати на помилковість та/або неповноту акта податкової перевірки та наявність прямого умислу в особи на вчинення кримінального правопорушення.

ВИСНОВОК:

Жодні аналітичні довідки чи висновки експертів не в змозі замістити узгоджене ППР, оскільки згідно з ПК України вони не утворюють обов`язку сплати податку платником.

Крім того, стала практика Верховного Суду свідчить, що обвинувачення за ст. 212 КК передбачає наявність податкового боргу, який повинен бути узгодженим та вираховується на підставі податкової перевірки, й за результатами такої перевірки виноситься повідомлення-рішення, яке також має бути узгодженим.