04 травня 2026 року Європейський Суд з прав людини опубілкував комунікацію у справі Віктор Олександрович АЛЄКСЄЄНКО проти України.
Скарга стосується порушення заявником митних правил під час митного оформлення імпортних товарів та накладених на це адміністративного стягнення, а саме конфіскації товарів у поєднанні зі штрафом у розмірі, що дорівнює вартості імпортованих товарів.
Заявник, митний брокер, який працює в приватній фармацевтичній компанії O., 09 липня 2018 року подав попередню митну декларацію на лікарські засоби, вироблені в Туреччині та придбані компанією O. у іспанського постачальника.
Під час митного контролю після прибуття товарів в Україну з Туреччини митний орган виявив розбіжності між вартістю, зазначеною у рахунку-фактурі, використаному заявником для декларації 88 747,20 євро, та іншими документами, виявленими під час огляду транспортного засобу, включаючи турецьку експортну декларацію та рахунок-фактуру, в яких зазначено нижчу вартість товарів.
10 липня 2018 року митний орган склав протокол про адміністративне правопорушення, визнавши заявника відповідальним за частиною 1 статті 483 Митного кодексу за приховування від митного контролю товарів, імпортованих компанією O., шляхом надання неправдивих даних щодо їхньої митної вартості.
Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в суді, заявник стверджував, що він не скоїв жодного правопорушення. Зокрема, рахунок-фактура, який він використовував для митного оформлення, був правильним, він був виставлений компанії O. іспанським постачальником відповідно до торговельної угоди між двома компаніями щодо спірних товарів. Нижча вартість, зазначена в турецьких експортних документах та в рахунку-фактурі, виявлена під час митного огляду, стосувалася окремої операції між турецьким виробником та іспанським постачальником і тому не мала значення для визначення митної вартості товарів, імпортованих в Україну.
Заявник стверджував, що органи влади неправильно покладалися на документи третіх сторін, отримані від водія під час огляду транспортного засобу, які не мали прямого правового зв'язку з його конкретною декларацією. Крім того, він стверджував, що об'єктивна сторона правопорушення була відсутня, оскільки товари перевозилися відкрито, і всі відповідні документи про транзакцію були належним чином подані.
02 жовтня 2018 року Першотравневий районний суд Чернівців закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення проти заявника за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд зазначив, що відповідальність за частиною 1 статті 483 Митного кодексу вимагає доведення прямого умислу приховати товари, та встановив, що матеріали справи не містять жодних доказів такого умислу з боку заявника.
Постановою від 14 листопада 2018 року Чернівецький апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції та зазначив, що заявник, як декларант, несе відповідальність за надання митним органам неправдивих даних щодо товарів, імпортованих компанією O. Суд постановив, що документи, виявлені під час перевірки, свідчать про те, що фактична вартість товарів становила 29 582,40 євро, що приблизно втричі менше за вартість, заявлену заявником. Суд також посилався на експертну оцінку вартості товарів, видану 10 серпня 2018 року, яка підтвердила, що фактична ціна була нижчою за заявлену - 2 322 773,07 гривень, приблизно 73 500 євро на час подій.
Апеляційний суд також вважав, що вартість товарів була навмисно завищена в декларації з метою їх подальшого продажу на ринку на основі заявленої митної вартості. Він постановив, що заявник повинен сплати штраф у розмірі, що дорівнює вартості імпортованих товарів – 2 322 773,07 гривень, а також конфіскувати товари, як це передбачено частиною 1 статті 483 Митного кодексу. Заявника також було зобов'язано сплатити витрати на зберігання та судовий збір.
Посилаючись на статтю 6 § 1 та 13 Конвенції, заявник скаржиться на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у його справі було несправедливим через ймовірне неврахування Апеляційним судом важливих аргументів та доказів. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, заявник скаржиться, що накладене на нього стягнення було незаконним та непропорційним і поклало на нього надмірний тягар.
Запитання Європейського Суду з прав людини до сторін:
1. Чи мав заявник право на справедливий розгляд справи під час розгляду кримінальних обвинувачень проти нього відповідно до статті 6 § 1 Конвенції, зокрема з огляду на стверджуване неврахування національними судами важливих аргументів, висунутих заявником.
2. Чи становила санкція, накладена на заявника національними судами за ймовірне порушення митних правил, зокрема штраф, втручання у мирне володіння його майном у значенні статті 1 Протоколу № 1? Якщо так, то чи відповідало втручання вимозі «законності», зокрема щодо передбачуваності правил, що регулюють розподіл відповідальності між митним брокером та компанією-імпортером? Чи було втручання сумісним з вимогою пропорційності згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 (див. Krayeva v. Ukraine , № 72858/13 , 13 січня 2022 року ).
