ВПВС в постанові від 09.12.2022 у справі № 761/25659/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108086911 нагадала, що сама по собі участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно зясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Так, реалізація НАЗК своїх повноважень вносити припис у випадку виявлення порушень вимог Закону № 1700-VII не означає, що НАЗК виконує публічно-владні управлінські функції у всіх правовідносинах, у яких бере участь.
Аналізуючи положення розділу IV Закону № 1700-VІІ, ВПВС дійшла висновку, що звернення НАЗК до суду про припинення трудового договору (контракту), у разі порушення особою вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1700-VII , є елементом розробленого законодавцем механізму запобігання корупційним правопорушенням через забезпечення дотримання фізичними особами обмежень після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування.
У цьому випадку НАЗК не здійснює публічно-владного управлінського впливу безпосередньо на учасників спірних правовідносин, а отже, не може визнаватися суб`єктом владних повноважень.
Висновок: позов НАЗК про припинення трудового договру (контракту) не підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції.
