12 травня 2025 року Тернопільський міськрайонний суд виніс виправдувальний вирок у резонансній справі про умисне вбивство відомого підприємця в Тернополі Юліана Качоровського.
Юліана добре знали в Тернополі в 90-их роках, а ще більше був відомий його магазин "Молоко", що біля катедрального собору. На похорон до підприємця приїзджав його друг акордеоніст Ян Табачник, обіцяв знайти і покарати вбивць.
Обвинуваченого захищав адвокат Павло Дзюба.
Особа обвинувачувалася в тому, що він проник у будинок Юліана Качоровського і здійснив 12 пострілів у нього та його дружину, внаслідок чого вони померли. Щоб уникнути виявлення, обвинувачений використав пристрій для збору гільз і намагався інсценувати пограбування.
Вбивцю шукали понад два десятки років. За версією поліції і прокуратури, обвинувачений перебуваючи у родинних відносинах із Юліаном Качоровським, будучи його племінником і, одночасно працюючи у потерпілого директором свинокомплексу, що в с. Малий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області у вересні 1997 року дізнався, що 18 вересня 1997 року Юліан Качоровський поїхав у м. Київ, з метою отримання валютного кредиту для відкриття молокозаводу.
У той же час, йому було відомо, що після відкриття «молокозаводу» Юліан Качоровський мав намір вивести племінника із сімейної справи, не допустити його до спільного ведення родинного бізнесу, що стосуватиметься роботи молокозаводу. Виношуючи образу на дії та вислови Юліана Качоровського з приводу виведення його із родинного бізнесу та з метою помсти, у вересні 1997 року у обвинуваченого виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство Юліана Качоровського після його повернення із м. Київ до місця проживання.
Отже, слідчий за погодженням із прокурором дійшли висновку, що обвинувачений своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб.
Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався у відсутності обвинуваченого, оскільки він помер. Його дружина подала заяву про реабілітацію померлого обвинуваченого.
Чому суд ухвалив виправдувальний вирок?
Оцінюючи надані прокурором під час судового розгляду докази з точки зору належності та допустимості, а також з точки зору достатності для доведення вини обвинуваченого, колегія суддів дійшла до висновку, що жоден із цих доказів не підтверджує винуватість обвинуваченого у вбивстві двох потерпілих. Зібрані докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження не дозволяють довести винуватість обвинуваченого в суді поза розумним сумнівом, що є порушенням принципу презумпції невинуватості, визначеної ст. 17 КПК України.
У той же час, поліцією, з врахуванням часу здійснення такого, вичерпано всі можливості проведення слідчих дій, що могли б дати нові докази: проведення додаткових допитів, повторних експертиз або обшуків не призвели до отримання нової інформації.
Під час судового розгляду прокурором, також надано протоколи допитів потерпілих, свідків та підозрюваного, які не були безпосередньо допитані судом. При цьому як на підставу, щоб вказані докази суд взяв до уваги прокурор послався на п.8 Перехідних положень КПК України, згідно якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим кодексом, визначається в порядку, що діяв до набрання ним чинності.
Водночас, жодним доказом, який став предметом безпосереднього дослідження судом, не підтверджено винуватість обвинуваченого у вбивстві двох осіб, а тому фактичні дані, які відображені у показаннях свідка , хоча і в силу п. 8 Перехідних положень КПК та з урахуванням правил ч. 1 ст. 94 цього Кодексу є допустимими доказами, оскільки отримані до набрання чинності КПК, та були передбачені статтями 65, 306, 308 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, проте не перебувають в об`єктивному зв`язку з іншими доказами в кримінальному провадженні.
Імовірно, історія на цьому не завершиться, адже вирок буде оскаржено в Тернопільському апеляційному суді Тернопільською обласною прокуратурою.
