ВПВС у постанові від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111908321 нагадала, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено ст. 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у ст. 388 ЦК України і є обмеженим.
Відповідно було визнано помилковим застосування до спірних правовідносин п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, з огляду на висновки про недобросовісність особи.
Також ВПВС не погодилась з висновками апеляційного суду, який відмовив у витребуванні 1/2 частки спірного майна лише з тих підстав, що ідеальні частки співвласників нерухомого майна не виділені, рішення про встановлення порядку спільного користування майна відсутнє.
Було зауважено, що виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, передбачено у статті 364, а поділ майна, що є у спільній частковій власності, урегульовано у ст. 367 ЦК України. Вказане уможливлюється після витребування 1/2 спірного нерухомого майна на користь позивачки.
З урахуванням наведеного ВПВС відступила від висновків ВС України та ВС про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі.
