Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей можливо двома шляхами:
· Поданням позовної заяви до суду
· Поданням до суду заяви про видачу судового наказу
Чим відрізняються ці шляхи?
Позовна заява про стягнення аліментів розглядається в суді у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін або без виклику. Граничний термін розгляду позовних заяв про стягнення аліментів складає до шістдесяти днівз дня відкриття провадження у справі. За результатами розгляду суд постановляє рішення, яке можливо оскаржити в апеляційному порядку у тридцятиденний термін з дня його проголошення. Судове рішення набирає законної сили та може бути звернено до виконання після закінчення цього тридцятиденного строку, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заява про видачу судового наказу розглядається судом в наказному провадженні протягом п’яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п’яти днів з дня отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і без повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте боржник має право подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Але по судових наказах про стягнення аліментів на дітей заяви про скасування не подаються і такі судові накази набирають законної сили у день їх видачі.
Якщо у позовному провадженні розмір стягнення аліментів необмежений і конкретно не визначений, то у наказному провадженні він обмежений та визначений ст.161 ЦПК України та ст.183 СК України:
Аліменти стягуються у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей- однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Також у наказному провадженні можливо стягнути аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У позовному ж провадженні розмір стягнення аліментів визначається за правилами ст.182 СК України:
1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, при зверненні до суду в наказному провадженні про стягнення аліментів допустим на 1 дитину заявник має розраховувати на стягнення аліментів у розмірі ¼ заробітку (доходу) платника аліментів, а при стягненні аліментів в позовному провадженні позивач може запросити і більший розмір стягнення, але суди і в позовному провадженні здебільшого стягують аліменти на неповнолітніх дітей в розмірі, який передбачений для наказного провадження (ст.161 ЦПК України), хоча цей розмір призначений для наказного, а не для позовного провадження. Можливо, суди просто їдуть по накатаній, адже до прийняття Сімейного кодексу України тривалий період (з 1970 р до 2004 р) діяв КоБС (Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР), а в ньому була прописана саме така математика, яка прописана зараз у ст.161 ЦПК України (1/4, 1/3, 1/2).
Але позивач у позовному провадженні звісно може претендувати і на більший розмір, надаючи суду докази обставин, передбачених ст.182 СК України. Обов’язок подання доказів в обґрунтування позову лежить саме на позивачі – він повинен надати суду докази, які він вважає за потрібне надати.
Натомість у наказному провадженні немає сенсу подавати суду докази обставин, передбачених ст.182 СК України, адже у наказному провадженні чітко визначений розмір аліментів і він залежить тільки від кількості дітей і не залежить він інших обставин.
Вказані положення щодо подання/неподання доказів, а також строки розгляду аліментних справ дозволяють зробити висновок про те, що наказне провадження є більш зручним та швидким засобом досягнення бажаного результату.
